Походження московської мови

02.11.2018 | 16:54   Микола Воротиленко
переглядів: 123

В. Ключевський писав, що в 16-18 століттях 57% московської провідної верстви було татарського походження, тому їм була чужа українська мова, куль¬тура, традиції. З цієї причини, московські правителі, пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне це спадщина Київської Русі та її славна історія, для того щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель, та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія а пізніше Росія.

На протязі сотень років Москва знищуючи інші мови створила міф про свою власну московську мову присвоївши їй назву "російська" та доказуючи, що вона є істинно слов'янська та першородна, а всі інші (особливо українська та білоруська) є лише діалектами московської мови або діалекти спотво­рені польською мовою. Для цього були створені, а інколи просто замовлені, десятки різних "теорій", "наукових праць", "досліджень". Чи дійсно це так?

У 1957 році, в п'ятому номері журналу "Вопрос ы яз ыкознания" на ст.67, були опубліковані дослідження московської мови, зроблені професо­ром М. Фаснером.

З 4-х томної ентимонології О.Н. Трубачьова він вибрав та проаналізував походження 10779 російських слів і прийшов до висновку що:

6304 слів або 58,3% є запозиченими з інших європейських мов,

1119 слів або 10,3% є невідомого походження,

3191 слово або 29,5% українського походження,

72 слова або 0.8% загально-східно-слов'янського походження,

93 слова або 0.9% російського тобто мос­ковського походження.

Щоб зрозуміти таку цікаву картину треба знову повернутися на сотні років назад.

Татари, щойно прийнявши магометанство та через монголів, з якими вони були в союзі, перебравши то­лерантність китайського релігійного світогляду, все ще притримувались язичного світогляду, який їм велів бо­ятись помсти чужих богів. Тому вони підтримували та захищали християнську церкву та священиків в Московії. Це дало змогу зберегти серед провідної верстви населення українську мову ще довгий час (звідси ці 30% українських слів). Але переважна більшість насе­лення Московії була угро-фінно-татарського походження, для якого українська мова була чужа. До того ж, живучи сотні років відокремлено в непрохідних болотах та лісах, угро-фінни мали небагату мовну культу­ру. До речі слово "Москва" перекладається з фінської як "гниле болото". Вже після занепаду Орди, татари масово почали переходити в християнство. Для при­кладу, цар Борис Годунов - татарин, князі Хованський, Юсупов, Урусов, Салтиков, Ордин-Нащокін, Мансуров та багато інших теж були татарами.

В. Ключевський писав, що в 16-18 століттях 57% московської провідної верстви було татарського по­ходження, тому їм була чужа українська мова, куль­тура, традиції. З цієї причини, московські правителі, пішли на культурний та мовний розрив з Києвом. Єдине, що їм було потрібне це спадщина Київської Русі та її славна історія, для того щоб оправдовувати свої загарбницькі походи під виглядом об'єднання слов'янських земель, та продовжувати ідеї Орди, але тепер вже під назвою Московія а пізніше Росія. Тобто шлях до ідеї московитів "Москва є III Рим" ле­жав через Київ. Тому підкорення Києва, любою ціною, було і залишається основним завданням як минулих, так і сучасних московських правителів. Без Києва не може бути Росії. Московія так, але не Росія. Пізніше, не маючи можливості провести філо­логічну та інші реформи самостійно, так як не було кому, вони запросили собі на допомогу німців, та інших європейців, які практично були присутні в усіх сферах життя та принесли з собою тисячі нових для Московії слів.

З часом німці та інші європейці перебрали правління Московією, але для них слов'янство теж було чуже і вони продовжували нищити все немосковське по-варварськи. Для прикладу: Катерина II - німкеня, Петро І – німець, - і так аж до 1917 року Мос­ковією правили німці під назвою династії Романових.

Пізніше В. Даль, по замовленню московських правителів, склав словник московської мови. Лікар за освітою, працював в міністерстві внутрішніх справ імперії "чиновником особ ых поручений", при керівникові цього міністерства Л.А. Перовському. Працюючи в міністерстві, яке, як це відомо з попередніх розділів і історії, було основним душителем "инаком ыслия" в "империи". Тому В. Даль не міг скла­сти дійсно правдивий словник московської мови. До того ж з огляду на його європейське походження і те, що тогочасна московська мова була дуже бідна, він змушений був додавати багато німецьких слів, а інко­ли просто замінюючи українські слова на німецькі. Ще до нього, після війни з Наполеоном, в московську мову добавились тисячі французьких слів, які він так би мовити "узаконив" включивши в свій словник. Тоб­то він створив своєрідне "ЕСПЕРАНТО" для Московії, яке складалось з українських, татарських, німецьких, французьких та слів інших народів. Для прикладу: абрикос —жерделя, бархат — оксамит, брюки — штани, брухт — покидьки, бунт — повстання, бурт — купа, вакса — мастило, вал — окіп, ванна — купіль, вахта — варта, гауптвахта — вартівня, горн — ріжок, гастроль — виступ, глазур — полива, лозунг — гасло, лакей — прислужник, маклер — посередник, мундштук — цибух, орден — відзнака, офіцер — старшина, пакгауз — комора, парта —лавка, патронташ —ладунка, пилигрим — прочанин, пушка — гармата, ранец — наплечник, траур — жалоба, фальшивьій — підроблений, флюс — пухлина, флаг — прапор, флагшток — щогла, фон — тло, форпост — передова варта, фрахт — перевіз, футляр — коробка, шахта — ко­пальна, швейцар —двірник, шельма —крутій, ши­на — обруч, шкатулка — коробочка, штемпель — тавро, штука — одиниця, штурм — наступ, штур­ман — стерновий, шулер — шахрай.

Приклад французських слів , які були взяті до Московської мови :

азарт — запал, акомпанемент — супровід, амплуа — роль, анонс — оповістка, ан тракт — перерва, аплодисменти —оплески, апломб — самовпевненість, армия — військо, артилерист — гармаш, артист — митець, ассортимент — набір , атака — напад, афиша — оголошення ;

баланс — рівновага, бандаж — перевязь, барьер — перепона, бассейн — водойма, блондин — русявий, бокал — келих, бордюр — окрайка, брошюра — книжечка, брюнет — смаглявий, бульон — юшка, бу тылка — пляшка, бюджет — кошторис, бюст — погруддя ;

ву­аль — серпанок ;

галиматья — нісенітниця, гарантия — запорука, гардина — завіса, гарнизон — залога ;

девиз — гасло, департмент — відділ, деталь — (по­дробиця, частина), диссонанс — розлад ;

эксплуататор — визискувач, експорт — вивіз, элегантн ый — чепурний, этажерка — полиця ;

каприз — примха, карьер — каменище, квартира — помешкання, квитанция —посвідка, колонист — поселенець, команда — наказ, коммерсант — торговець, компания — това­риство, компот — узвар, компроментация — знес­лавлення, констатировать — ствержувати, контур — обрис, конфет ы — цукерки, костюм — вбрання, кош­мар — жах, кулинар — кухар, курьер — посланець ;

магазин — крамниця, манер ы — поведінка, манто — накидка, марш — похід, маршрут — розклад по­дорожі, медаль — відзнака, мемуар ы — спогади, мотив — спонука ;

оранжерея —теплиця ;

пейзаж — краєвид, персона — особа, пьедестал — підніжжя, поза — постава, престиж — повага, приз — нагоро­да ;

рапорт — звіт, режим — лад, резонанс — луна, результат — наслідок, репрезентабельн ый — показ­ний, репресия — утиск, ресторан — їдальня, ресурс ы — (засоби, запас) ;

секрет — таємниця, серьез ный — поважний, сигнал — знак, спектакль — вис­тава, стаж —досвід ;

табуретка — стілець, тираж — наклад ;

фаворитка — улюблениця, фамильярдность — панібратство, флірт — залицяння, флакон — пля­шечка, фонд — запас, формат — розмір ;

шолопай — гульвіса, шофер — водій, и т. д.

Мало є народів на світі, які пов'язані з природою так близько, як народ український — від матеріаль­них виявів, як вишивки, писанки, квіти навколо хат и і в хаті, музика та музичні інструменти і до духовних, як мораль, релігія, пісні.

На території сучасної України, враховуючи її родю­чі землі, проживали слов'янські племена які належа­ли до рільничої культури і творцями якої вони були. Початок осілого життя — це початок розвитку культу­ри і землеробство в Європі. Землеробство одним із перших постало на землях сучасної України. Земле­робство примушувало шукати пояснень природних явищ та змін, щоб їх передбачати й використовувати чи уникати. Весь кругообіг життя людей був пов’язаний з природою та її порами року. Тому назви багать­ох подій в житті людей, свят, традицій, були відобра­женням цих змін. Особливо це можливо помітити в назвах місяців які вживаються в українській мові та де­яких інших слов'янських народів.

Січень — сніг січе обличчя.

Лютий — час коли лютують морози.

Місяці березень , квітень , травень показують красу пробу­дження природи після зими.

Червень , липень , сер­пень показують які зміни відбуваються в природі влітку і як вінець всіх робіт люди з серпами ідуть зби­рати врожай.

Вересень , жовтень , та листопад по­казують як природа змінюється готуючись до зими .

Г рудень завершує рік, всі поля вже зорані тільки видно грудки під снігом.

Як цю слов'янську мовну культуру можливо прив'язати до назви місяців які були введені в Московії? Январь, февраль, март, апрель і т.д.

Ці назви місяців були запозичені у Європи. Сюди та­кож можливо додати тисячі інших слів які були введені в московську мову європейцями та багатьма іншими творцями цієї мови. Тому дивно звучать твердження минулих та сучасних московських шовіністів проте, що сучасна московська мова є істинно словенська, тися­чолітня та має бути основною в слов'янському світі. Але чи може мати московська мова панівне положення се­ред слов'янських народів, якщо в ній більше 60% слів не слов'янського походження, і чи, можливо, щоб в її назві взагалі вживався корінь "Русь", "Руський"?

Сучасні "любителі" та "захисники" московської мови продовжують столітню практику Москви за позичати іншомовні слова, навіть якщо існують власні, так для показу своєї нібито "особливої куль­тури та інтелекту". Вони з гнівом будуть спереча­тись та захищати свою московську мову коли гово­риться про українську, білоруську чи інші мови сусідніх народів, але тут же ставати на "лапки" (чего изволите) перед любою іншою мовою. Для су­часного прикладу.

В центрі міста Харкова стоїть великий будинок на якому великими літерами (з вогнями) написано "СИТИ ЦЕНТР". СИТИ перекладається з англійської мови як МІСТО тільки є написане російськими літе­рами. В багатьох країнах, для туристів, багато вивісок та об'яв дублюються іншими мовами (в ос­новному англійською) і це є нормально. В даному випадку це мусило бути " CITY CENTRE". Але прак­тично ніхто, з поваги до своєї країни та своєї мови, не принижує себе пишучи іншомовні слова своїм прописом. Нам зрозуміла ситуація з українською мовою в місті Харкові, але це доказує "політичну штучність" проблеми російської мови в Україні чи де інше. Крім морального самоприниження "захис­ників" російської мови цей "авторський інтелектуа­лізм" може привести до багатотисячних чи навіть багато мільйонних збитків. Що мається на увазі. Під "СИТИ ЦЕНТР" розуміється приналежність цього будинку чи навколишнього району до якихось бізнесових операцій, зустрічей, конференцій і т.д. При цьому розуміється, що всі сторони які прийма­ють участь в переговорах знаходяться в рівних умо­вах, в тому числі і іноземні делегації. Але проведен­ня таких зустрічей в такому "СИТИ ЦЕНТР" ставить приймаючу сторону в заздалегідь невигідні і мо­рально принизливі умови. Для іноземних гостей ц е означає, що вони є головні і вони диктують свої умови (тобто ціни). З подивом можливо знайти багато інших таких прикладів, назв магазинів, підприємств, об'яв які пропонують "ВИКЕНД" (тобто відпочинок) в Туреччині і т.д. Новоспечені власники, колись державних підприємств, наввипередки про­являють якесь неприємне блюзнірство перед кимсь, чи перед чимсь, міняючи відразу назви цих підприємств на "Рошени", та інші аналогічні. Чи може взагалі власник якогось підприємства, який з легкістю відмовляється від своєї материнської ос­нови, претендувати на якесь політичне чи держав­не лідерство в цій країні?

Можливо з впевністю сказати, що через сто років праправнук якогось Кушнарьова, Колєснікова, Толочка, Бузини, Грача, Лося, буде рвати на собі со­рочку та доказувати, що "СИТИ" та "ВИКЕНД" є істинно російські слова. Ми розуміємо звідки "рос­туть ноги" всіх цих "інтелектуалів".

6 листопада 2006 року гуманітарний віце-премєр України від ПР, Д. Табачник договорився до того, що сказав:

"... Українська мова економічно невигідна і культурно невиправдана , гальмує розвиток високо­го мистецтва і зазіхає на українську демократію ".

Як така людина взагалі може бути на цій посаді?

Г. Квітка-Основяненко писав:

" Коли українські молоді письменники змужніють , то вони доведуть , що московська мова є лише дикунською говіркою , порівнюючи її до української мови . Коли вони пови­тягують з московської мови все українське , то найзапекліший шовініст буде змушений визнати жа­люгідне убозтво і нижчість московської говірки су­проти української мови . І справді , чи ж можна напи­сати звичайнісіньку статтю московською мовою , не вживаючи немосковських слів та виразів ? А ук­раїнською можна . Українське красне письменство , а особливо поезію часом дуже важко перекласти якоюсь європейською мовою докладно і досконало , бо навіть ці багаті мови не мають багатьох доскона­лих українських форм слова і вислову ".

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...