Цитати з повісті «Проти червоних окупантів» та «З воєнного нотатника»

09.10.2018 | 10:04   Яків Гальчевський
переглядів: 649

Я знав, що новий повстанчий рух, який буде мною викликаний, не матиме виглядів на позитивні наслідки, особливо для учасників повстання. З периферій ми України не створимо, окупантів не проженемо, але з іншого боку не згинемо безславно, як барани, а зі зброєю в руках – по-козацьки. Дамо криваво відчути зайдам та своїм песиголовцям, які злигались з комунарами, що ще не все завмерло.

1) «Я знав, що новий повстанчий рух, який буде мною викликаний, не матиме виглядів на позитивні наслідки, особливо для учасників повстання. З периферій ми України не створимо, окупантів не проженемо, але з іншого боку не згинемо безславно, як барани, а зі зброєю в руках – по-козацьки. Дамо криваво відчути зайдам та своїм песиголовцям, які злигались з комунарами, що ще не все завмерло. Правда, пропаде чимало наших, згине багато невинних людей, але як ліс рубають, то тріски летять. Кожна нова жертва – цеглина в наш національний будинок, бо ніколи людська кров не ллється намарно!»

2) Думалося, а може Захід, коли довідається про повстанчий рух, скоріше здійснить інтервенцію. А коли ні, то своїми виступами змусимо комуністичних зверхників бодай на фікцію українства. Бачачи повстанчі загони, Москва не зможе відразу русифікувати край, викидати портрети Шевченка і заводити московські імперіяльні звичаї. Отже, з Богом, до діла!»

3) «Героїзм і смерть не завжди йдуть у парі з мудрістю».

4) «Я взагалі не вірю ніяким комітетам, бо де є комітети, то там не може бути конспірації».

5) «Правдивий вождь не потребує чужих зразків».

6) «Кожна нова жертва – цеглина в наш національний будинок, бо ніколи людська кров не ллється марно!»

7) «Доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території, ми не маємо права покласти оружжя».

8) «Ми, повстанці, боремось під національними прапорами за велику ідею і за цю ідею ми ми не боїмося ні смерті, ні мук… А коли хтось із нас впаде в бою, то його смерть буде цеглиною під рідний національний будинок, і слава про нього не загине по віки вічні… Ворог вживає всіх, доступних чортам, метод і способів, щоб нас знищити. Він знає, що поки ми є, Україна ним не опанована!»

9) «На запитання в російській мові відповіддю є стріл!»

10) «Щоб здобути свободу, нація мусить по горло скупатися в крові»

11) «Вождь може постати лише з гущі нації»

12) Сильні народи не святкують своїх поразок, лише – побіди»

13) «Войовничі мужі перш за все шукають чужої сили»

14) «Найкраще з москалями балакати мовою гармат»

15) «Повстанчих отаманів цінують лише в часі боїв»

16) «Кожний отаман добрий, коли матиме добрих помічників»

17) «Вдивляйтесь і вслухайтесь у слова тих, хто засуджуючи вимовляє слово «отаманія», і побачите, що власне, що власне в їхніх душах жевріє ота «отаманія».

18) «В боротьбі сентиментів немає».

19) «Півзасобами в нападі ворога не переможеш»

20) «На вогні і камінь часами тріскає».

21) «Хто вміє підлягати, той уміє й наказувати».

22) «Найскоріше заломуться красномовні ефектові, найдовше витримують понурі «мовчки», у яких лише очі блищать вогнем».

23) «Зрада не є рятунком для здеморалізованих»

24) «Тіло кожного зрадника рознесуть звірі і птахи»

25) «Вмирати треба, але тоді, коли жертви життя й кровідають певну перемогу».

26) «Нас може і не стати, але залишимо по собі пам'ять, легенду для нових борців»

27) «Між іншим, більшовики, відходячи з теренів, які вони зайняли, пограбували двори, міста й містечка.На схід пішли великі табуни худоби, валки з мануфактурою, меблями і… жидами»

28) Москва за 350 років взяла з України стільки, що збудувала собі культуру, а нам дала… Азію.»

29) «Москва падаючи в безодню, може з нашого краю зробити пустелю, особливо у кінці літа. Московські війська можуть знищити на Схід все українське населення, як це зробили поляки. Всі українці здібні до зброї і до праці, будуть Москвою змобілізовані, щоб не було остраху перед можливим повстанням»

30) «Всякий антагонізм між організаціями, галичанами і наддніпрянцями мусить зникнути. Хто б той українець не був, які б переконання політичні він не мав, тому, що він, українець є моїм братом, сестрою! Плекаймо в собі державний і національний інстинкт та не забуваймо своїх традицій, не затрачуймо зв’язку зі своїми поколіннями, бо ми є теж одним кільцем у тисячолітнім національнім ланцюгові свого народу.»

31) «Відколи я вийшов із табору, то бачу повно всяких панків під масовою сугестією, правильніше, якимось психозом чотирьох слів і з піднятою правицею: Слава Україні! Вождеві слава!» .    Цими словами закінчуються або починаються листи, ділова кореспонденція. Дивує мене бутафорі й зовнішня форма, ефекти: чомусь я є певним, що хутко теляче захоплення пройде, наступить розчарування, навіть ворожість, бо сучасні ефектові не розуміють нової епохи, а, головне, не знають в якій формі буде Україна : при найширшій самоуправі це буде окрема провінція німецької великої   європейської імперії.»

32) Те, що ми робимо, має значення: даємо ворогові знати про своє життя, світові підкреслюємо, що ворог є окупантом України. Нехай і не виграємо бою, а ворогів покладемо тисячі. Нас може і не стати. Але залишимо по собі пам’ять, легенду. Для нових борців. Тепер будемо розростатись у силу, організовуватись та бити комуністів. Щоб викликати загальне повстання, бракує нам керуючої еліти. Інтелігенція наша вже перенищена, а та, що залишилася, залякана, інертна: лише енергійніші одиниці є в наших руках, або працюють на місцях [Проти червоних окупантів. – Ч. 2, с. 60].

  33) Рік-річно, в день жовтневого свого свята комуністи згадують тих „героїв ”, що ми їх винищували, як шкідливих скажених собак, за те, що були ворогами української нації [ Проти червоних окупантів   – Ч. 2, с. 117].

  34) Наша засада така: кинджал дає в руки револьвер, – револьвер здобуває кріс, – крісом здобувається кулемет, а кулеметом опановується гармата, а все разом дає повстанцям міста, знаряддя і владу [. Проти червоних окупантів   – Ч. 2, с. 117].

  35) Всіх повстанців жде один кінець – смерть, а жити хочеться. Манить життя і в найгіршій біді, лише, щоб була певність, що того життя ніхто не відбере. Немає мови і про опіку на випадок поранення. Ніхто не дасть нагороди за божевільну відвагу й хоробрість. Коли ж смерть буйне це життя прикоротить, то не буде людського похорону, не заплаче родина, лише товариші закриють очі і без домовини покладуть у землю [ Проти червоних окупантів . – Ч. 2, с. 126].

  36) Коли ми матимемо свою незалежну державу, то не повинні забувати вічних засад військової штуки й треба мати на увазі психологію людських мас та плекання духу [З нотатника].

  37) Передбачливі політики мусять мати вищу інтуїцію з почуттям реалізму. Вони тоді б не розпорошували своїх сил, не викликали б до себе підозріння одних і других та поставили спокійно на таку карту, яка виграє напевно. [З нотатника].

  38) Польсько-німецька війна – це початок нової Світової війни, хоча б людськість цього й не хотіла. Війна мусить виладувати всі несправедливості, які згромадились після Версалю, та довести до справедливого розподілу світових багатств. Чи англосакси, жиди і захланні москалі є вибранцями долі, щоб у розкошах та багатстві обпливати жиром і володіти світом? [З нотатника].

  39) Совітська армія, забріхана пропагандою, розполітикована й позбавлена досвідчених командантів, уявляє собою велике невідоме під поглядом боєздатності… Сталін у часі війни плюватиме собі в бороду, що в зв'язку зі справою Тухачевського винищив мозок армії, ц. т. знищив скількох маршалів і 127 командирів дивізій [З нотатника].

  40) Може Вища Істота тому й помагає Вождеві Німеччини, щоб він був виконавцем Вищої Сили та караючим мечем на безбожній землі новітнього Калігули?! [З нотатника].

  41) Коли б Вождь Німеччини і ті залізні збройні полки, які пішли б на його наказ на Схід проти Кремля, мали всі сім смертних гріхів, то за звільнення з рабства сорок двох мільйонів Бог ті гріхи простить цілому німецькому народові [З нотатника].

 

 

 



banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...