Знесіння – це не тільки зелені легені міста, а й серце та душа його. Або скільки років місту Львів?

22.09.2018 | 07:23   Сергій Піддубний
переглядів: 234

19 вересня в приміщенні Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки відбулася зустріч-дискусія «Регіональний ландшафтний парк «Знесіння» – Альфа і Омега старовинного міста Лева» в дослідницьких працях історика-краєзнавця Сергія Піддубного. Автор брав безпосередню участь у цьому заході. Загальній увазі пропонується його виступ.

Я представник так званої альтернативної історичної науки. В той час, як офіційна українська наука продовжує підбріхувати московській, наприклад, про те, що наша Ольвія була грецькою колонією, або погоджується з нею, що назва містечка Хирів Львівської області походить від чуваського слова «хир» (сосна), або уникає гострих запитань, наприклад, чому Захід звав Львів Лембергом і чи справді ця назва чужоземна, я тримаюся заповітів наших світил історії.

Один із таких заповітів львів’янина, доктора наук Ярослава Дашкевича гласить: “Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам”.

Я по-новому перечитую відомі та невідомі джерела й доводжу за допомогою Геродота, збережених ольвійських написів та інших артефактів, що греками в давній Україні (Скитії), принаймні в VІІ – ІІІ ст. до н. е., і не пахло.

Стосовно Хиріва, то оскільки в Карпатах, мешкало плем’я брата Кия Хорива, як стверджує Велесова Книга, то це містечко й назване на честь Хорива, а чувашів сюди приписує Москва, щоб казати, що українців ніколи не було, не було у них своєї мови та своїх героїв. Отже, справжня назва цього населеного пункту, на моє переконання, Хорив, а не Хирів.

Назва Лемберг нібито німецька. Пишуть, що вона утвердилася ще в ХІVст. внаслідок фонетичних і семантичних змін. Проте я звернув увагу на те, що вона збігається з назвою племені лемки, які тут мешкали. Понад те, на восьмій карті Птоломея, який жив у ІІ ст., в цьому регіоні можна знайти місто Леми. Тобто виходить, що Захід знав наш Львів під назвою Лем ще задовго до князювання Данила Галицького, який нібито заснував його. Натомість ми віримо казочкам про 700-літній вік столиці Галичини. Нас принижують, применшують, паплюжать наші святині, а ми, ніби, в рот води набрали.

Свідченням прадавності міста є й унікальна скульптура з трьома лицями, яку можна бачити нині вмурованою в один із львівських будинків на вулиці Харківській (четверте лице, напевно, заховане в стіні). Цілком ймовірно, що це Світовид, відображений конкретними історичними особами, – Отцем роду і Матір'ю. На жаль, їх імен ми не знаємо. Отець – у шоломі, жінка – в короні. Корона прикрашена зміями, а змія це символ (чи тотем) не 13 століття н. е. Зважаючи на виконавський рівень, скульптура виглядає не дуже давньою, проте корона жінки дуже подібна до золотої корони цариці приблизно V ст. до н. е., яку було знайдено в Ольвії (див. «Кому Боги відкрили свої таємниці», с. 160). Тобто, цьому творінню може нараховуватися не менше 2500 років.

Найвірогідніше, вона стояла на Знесінні, а щоб її не знищили вандали, власник будинку 110 років тому замурував скульптуру в будівлю.

Гадаю, маємо повне право припустити, що з тих п’яти міст, про які пише Велесова Книга: “як ми йшли з боями до гір Карпатських і впорядкували там з п’ятьма князями на чолі міста, села огнищанські і торги великі”, було і львівське-знесінське. Було це, як стверджує та сама Велесова Книга, « за тисячу п’ятсот літ до Діра». Тобто, в VІІ ст. до н. е.

Дещо цікаве підказують й окремі Знесінські назви, до речі, нехристиянські, а отже їм не менше тисячі років: гора Баби, яка ще називається Род-гора, Світовидове поле, гора Лева. А ще є гора Перуна, яку більше знають як гора Стефана чи Вовча гора, є Змійова гора. Є гора, як і потічок, із загадковою назвою Хомець. Є також потічок Кривчицький, а поруч із Знесінням розташовується місцевість Великі Кривчиці… І тут не можна не згадати, що в північних слов’ян, зокрема литовців, найстарший жрець мав ім’я Криве-Кривейте. Як бачимо, основа одна й та сама – «крив». І це не від слова «кривий», як хтось може подумати, а від «крити», «покривати» – тобто захищати від зла.

Сумніву стосовно сакральності Знесіння, як на мене, не повинно бути ще й тому, що Львівщина, як і Тернопільщина та Івано-Франківщина, – це своєрідний архів, де в природних об’єктах та їх назвах приховано дуже багато таємниць з історії давньої України. Якщо в цьому регіоні маємо гору Богит, на якій стояв пам’ятник Світовиду, Бубнище і Тустань зі святилищами сивої давнини, то така природна величина, як Знесіння, не могла бути обділена увагою волхвів. Бо вона підносилася над усіма іншими, і, певно, з неї могли возноситися на небо, про що говорить сама назва. Князі-Отці, до речі, будували свої дитинці й фортеці зажди поруч із святилищами. Та височина, яка нині називається парк «Високий замок», й була використана для укріплення. Святенницька, а саме «Знесіння», як і годиться, займає східну частину височини.

І ми всі – львів’яни і не львів’яни – сьогодні маємо зробити все можливе, щоб зберегти цю святиню від руйнації, від забудови і розбазарювання землі. Знесіння – це не тільки зелені легені міста, а й серце та душа його.

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...