Відстоювати кожну букву в українському слові

19.07.2018 | 20:43   Михайло Цимбалюк
переглядів: 250

– Нас спонукають захищати рідну мову, але на мою думку це неправильне дієслово, – сказав на відкритті обласного громадського форуму хмельницький міський голова Олександр Симчишин. – Необхідно державну мову наступально стверджувати. Відповідно до нашої програми розвитку і фінансування української мови, за бюджетні кошти видаються книжки місцевих письменників, видання літературних спілок, закуповуються книжки для бібліотек. Триває соціальна рекламна кампанія; рекламні щити з цитатами видатних письменників і діячів України, телевізійні передачі. А ще Хмельницькийстав першим великим містом, де зі шкіл повністю зникла російська мова – без заборон. Таким чином Хмельницький, який є українським світом, стає українською реальністю.

У Хмельницькому відбувся обласний громадський форум «За українську мову!».
Організаційно підтриманий міською радою, він став першим у регіонах України після загальноукраїнського травневого форуму, ініційованого Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Актуальність форуму зумовлена запроданськими діями багатьох урядовців і законотворців, спрямованими на звуження функцій української мови як державної і перевищенням ролі мов національних меншин. З боку останніх це є реанімацією давніх експансій на українські території тими державами, де ці меншини є титульними націями. З боку ж керівників держави то є порушенням Конституції України.

МОВУ ЗАХИЩАЮТЬ КОНСТИТУЦІЯ, КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД, КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС
Тотальна русифікація за часів колоніального підпорядкування України Російській імперії та СРСР у Хмельницькому відчувається й через чверть століття після утворення незалежної Української держави – фактично виросло маргінальне покоління неукраїнських мовців. І замість цивілізованого пристосування до загальної світової практики титульної мови у державі вони обстоюють підміну державної мови «мовою, прийнятною для сторін». Внаслідок законодавчого закріплення цього положення (у парламенті лавірує законопроект № 5670-д) українська мова стане необов’язковою для вивчення представниками національних меншин у районах їхнього компактного мешкання.
Тим часом стаття 10 Конституції України, яка має пряму дію, декларує обов’язковість української мови для всіх громадян – етнічних українців і етнічних росіян, поляків, румунів, угорців, циган, євреїв та інших. Як своїм громадянам, Україна забезпечує їм можливість вивчати державну мову та гарантує вільний розвиток інших мов і сприяє розвиткові мов
міжнародного спілкування. Забезпечення передбачає фінансування, дотримання
і санкції за недотримання. Гарантії – то дозвіл і порука,згода. Сприяння – співучасть і підтримка.
Конституційний Суд України своїм рішенням трактував десяту статтю так: «Українська мова є обов’язковою в центральних органах влади, у місцевих органах влади та у всіх сферах публічного життя на всій території України». Тобто, вісімнадцять років тому КСУ вказав, що від Мукачева до Краснодона і від Білопілля до Сімеїза українською говорити обов’язково
«скрізь, де не вдома». І тільки в окремих органах місцевої влади можна застосовувати мови національних меншин – не замість української, а поряд із нею.
– Окрім десятої статті Конституції і її трактування Конституційним Судом, є стаття 382 Кримінального Кодексу України, де йдеться про покарання для ігнорувальників рішень судів, – зауважила учасниця форуму «За українську мову!», письменниця і громадська діячка Лариса Ніцой. – Звичайний громадянин за невиконання рішення Конституційного Суду може бути оштрафований на 500 – 1000 прожиткових мінімумів або позбавлений волі на строк до трьох років. Посадовцю ж за таке порушення загрожує позбавлення волі на вісім років.


НЕГІГІЄНІЧНА ГОВІРКА
Очевидно, що санкціями за невиконання статті Основного Закону України про мову у Хмельницькому можна було б доходи місцевого бюджету збільшити удвічі. Принаймні не виникало б проблем із фінансуванням книговидання, місцевих газет і міської програми розвитку та функціонування української мови, прийнятої Хмельницькою міською радою в травні 2016 року на період до кінця 2020 року.
– Нас спонукають захищати рідну мову, але на мою думку це неправильне дієслово, – сказав на відкритті обласного громадського форуму хмельницький міський голова Олександр Симчишин. – Необхідно державну мову наступально стверджувати. Відповідно до нашої програми розвитку і фінансування української мови, за бюджетні кошти видаються книжки місцевих письменників, видання літературних спілок, закуповуються книжки для бібліотек. Триває соціальна рекламна кампанія; рекламні щити з цитатами видатних письменників і діячів України, телевізійні передачі. А ще Хмельницькийстав першим великим містом, де зі шкіл повністю зникла російська мова – без заборон. Таким чином Хмельницький, який є українським світом, стає українською реальністю.
Щоправда, у нашому обласному центрі, якщо послухати говірку, то в навчальних закладах, в установах та в офісах, у закладах торгівлі, в транспорті й на вулицях і ринках, панує психологічний комфорт для «Руского миру». В гібридній війні з ним українські тили відкриті навстіж. І дарма, що, за словами завідувача кафедри української філології Хмельницького національного університету професора Михайла Торчинського, за сорок років вживання російської мови у місті звузилося в десять разів. Співвідношення російськомовних вивісок і назв товарів в окремих торговельних центрах сягає п’ятдесяти відсотків до назв українською та іншими мовами. Навіть громадські активісти, декларуючи свою боротьбу за беззастережне дотримання букви містобудівного, екологічного, протикорупційного законодавств, болісно реагують на зауваження про помилки у вживанні ними слів при усному чи письмовому мовленні – не на часі, мовляв, не цікавить мовна чистота.
І успіху в реформ не видно, бо на кожному кроці «покращення», а не поліпшення. Ви ж не у косметичному салоні, панове, а на роботах і при посадах! Підбийте ж нарешті підсумки своєї бездіяльності, бо поки будете їх «підводити» – толку не буде. Візьміть це до уваги і беріть, а не «приймайте», як звикли, участь у державотворенні. А то й учителька української мови привезе інколи учениць своїх на олімпіаду і гордо представляє: «Мої дєвочки». Але ж це неохайно!
Недотримання мовної гігієни – ознака суспільного дна. І з нього необхідно виринати, борючись за кожну правильну букву в українському слові. «Вважаю, що маємо ідентифікуватися й самі як українці, зокрема, найменнями. Ну не може почуватись українцем Сідорук, Ніколаєць, Лучіцкий, Гурін, а також Альона, Наташа, Даріна, Саша, Данііл, Артьом та іже з ними! Прізвища й імена в такому записі, на жаль, поширені по всій Україні», – наголошує просвітянка й літераторка зі Старої Синяви Любов Сердунич. Так само необхідно вчинити із топонімами (назви сіл, міст, вулиць) і з фірмонімами (назви офісів, крамниць, підприємств).


ПРОТИ РОЗЗБРОЄННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Розбіжність етнічної і мовної свідомості – одна з причин наших бід. Хай би казали скептики, що питання розвитку, захисту, функціонування української мови підіймають політики для свого рейтингу. Війна ж то розпочалася з мови. І почалася не чотири роки тому, а з агресивного запрудження російською мовою освітньої сфери, телевізійного і радійного ефірів, друкованих ЗМІ й книг російською мовою. Бо хтось підмінює поняття кордонів
країн і меж розселення етносів, поняття етносів і носіїв мов.
– У дев’ятнадцятому столітті в Польщі, коли вона збиралася докупи після всіх поділів і втрат державності, визначили: щоб польська нація відбулася, треба з рук польської жінки забрати французький роман і дати їй польський, – нагадала на форумі в Хмельницькій дитячій школі мистецтв профессор Національного університету «Львівська політехніка», народний депутат
України 7-го скликання від ВО «Свобода» Ірина Фаріон.
З її слів, українська мова багатша за більшість європейських мов на засоби словотвору. Тому спресований зміст може передавати ту ж інформацію, що російський, але на чверть коротшими текстами. Це для кращого розуміння, яким скарбом володіють українці і чим
маловажать. Навіть у радянські часи заідеологізовані телеканали й радіо давали більше українського контенту, ніж маємо сьогодні. Та й у середовище теперішніх оборонців української мови закидається ідея радикальних змін у правописі, наприклад, через обстоювання надмірного икання, від якого вже відійшла традиція мовлення, чи інших архаїчних надмірностей, котрі навіть бездоганних мовців ставлять у становище недовчених.
Та основну загрозу несе підготовка законопроекту про мови в Україні. На початку цього року Конституційний суд України визнав неконституційним сумнозвісний закон «Ківалова-Колесніченка», написаний для Партії регіонів у Кремлі. Але відбувається нове вкидання:на зниження авторитету української мови під благовидним підвищенням мов національних меншин подається вже згаданий законопроект № 5670-д від групи скороспечених
громадських організацій. «У двадцяти з 59-и статей законопроекту говориться про мови інших національностей і мови, «прийнятні для сторін», – вказала Ірина Фаріон. Фактичне роззброєння народу під час війни.
Таким чином, – після невдалої спроби закріпити у законі про освіту навчання мовами національних меншин замість державної, – готується новий наступ на мову. З тим чиниться і психологічний тиск. І саме з метою протидії звуженню функцій державної мови понад триста учасників обласного форуму «За українську мову» схвалили резолюцію. В ній засуджується спроба нав’язати у проекті закону «Про забезпечення функціонування української мови
як державної» статус нашої мови, відмінний від записаного в Конституції.
Резолюція містить вимоги до Президента України і парламенту розробити і прийняти новий закон «Про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні», не допускаючи включення в нього українофобських положень скасованого Конституційним Судом України сумнозвісного закону «Про засади державної мовної політики». Серед вимог – і звільнення Міністра освіти і науки Лілії Гриневич. А також виділяється пропозиція обласній раді створити п’ятилітню програму книговидання і
закупівлі книг місцевих письменників та видання художньо-публіцистичного
журналу з краєзнавчим додатком.
Благословив форум митрополит Хмельницький та Кам’янець-Подільський УПЦ-КП,
голова Духовної ради міста Антоній. Серед спікерів форуму були також директор недержавного центру стратегічних досліджень Юрій Сиротюк, перший заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» Георгій Філіпчук, голова Хмельницького міського товариства «Просвіта» Зоя Діденко, старший викладач Кам’янець-подільського національного університету Віктор Притуляк, громадський діяч із Шепетівки Богдан Одуд. І необхідно такі форуми проводити знову і знову. Адже в ньому взяли участь ті, кого не
треба переконувати у місці та значенні української мови.

На знімку: Михайло Цимбалюк

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...