Велесова Книга спростовує творців Біблії

22.05.2018 | 08:26   Сергій Піддубний
переглядів: 1217

Це біблійний і влескнижний опис однієї й тієї самої події. Під час великого землетрусу – у псалмі: “Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила, і огонь запалав”, у Влескнизі: “У ті дні великий трус і землеворот стався” – люди користуються моментом і тікають з полону. За Біблією, втікачі на Хориві роблять статую вола (тельця) і б’ють йому поклони. Б’ють і вірні Мойсея, ті, хто раніше “служили Ваалові пеорському”: “змінили вони свою славу на образ вола”, “і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились”. Наші ж отці, за Велесовою Книгою, навіть у полоні, коли “одні хомути носили”, залишалися вірними рідним Богам, за що їх прозивали “язичниками”

Таких, хто вважає, що в нас нічого свого не було, а все пішло від Ізраїлю і євреїв, багато. Що це не так і що, навпаки, євреї запозичали у нас, я наводжу чимало фактів у книгах “Великий код України-Русі”, “Українська цивілізація. Ведія” тощо. Є такі факти і у Велесовій Книзі. Полистаємо Біблію і затримаємося на 105 псалмі (в деяких виданнях вона 106). У псалмі переспівується виведення Мойсеєм євреїв із єгипетського полону. Звернемо увагу на фрагмент від 17 до 38 вірша:

17. Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,

18. і огонь запалав на їхніх зборах, і полум’я те попалило безбожних…

19. Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,

20. і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,

21. забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,

22. у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним…

23. І сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!

24. Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,

25. і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.

26. І Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,

27. і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!

28. І служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,

29. і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!

30. І встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,

31. і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

32. І розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,

33. бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми…

34. Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,

35. і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.

36. І божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них…

37. І приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,

38. і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським.

А тепер прочитаємо уривок з Велесової Книги (д. 6Г), де описується вихід русів із вавилонського рабства, про який ми навіть не знаємо, що такий був. А був, бо перси (вавилоняни) не раз нападали на наших предків і, звісно, їм не раз вдавалося захопити в полон якусь частину населення з їхніми стадами тварин.

Довго тривали літа рабства.

І прийшов-таки день утечі русів від Набсур-царя.

Перси не гналися за нами, а прийшли до країв наших

і там почули пісні наші до Інтри,

і воліли вірувати Богам нашим та до своїх не силувати.

Наші отці одні хомути носили

і ніяк не звалися інакше як язичники,

коли вавилонське рабство терпіли.

Князем у персів був Набсур-цар, який повелівав ними.

А руси свою юнь давали до війська на загибель.

Доньки їхні за стан свій гнучкий

і щоки красні потерпали, а то й киями були биті.

І не могли вони так довго терпіти

і сказали отцям, що не до серця це їм.

У ті дні великий трус і землеворот стався –

аж до небес там коні і воли металися.

Вирішили ми забрати стадо своє

та повернутися на північ, щоб спасти наші душі.

Це біблійний і влескнижний опис однієї й тієї самої події. Під час великого землетрусу – у псалмі: “Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила, і огонь запалав”, у Влескнизі: “ У ті дні великий трус і землеворот стався” – люди користуються моментом і тікають з полону. За Біблією, втікачі на Хориві роблять статую вола (тельця) і б’ють йому поклони. Б’ють і вірні Мойсея, ті, хто раніше “служили Ваалові пеорському”: “ змінили вони свою славу на образ вола”, “і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились”.

Наші ж отці, за Велесовою Книгою, навіть у полоні, коли “ одні хомути носили”, залишалися вірними рідним Богам, за що їх прозивали “язичниками” (поганами). Перси не гналися за русами, а прийшли до них “ і воліли вірувати Богам нашим”, тобто навчилися нових звичаїв, про що також говориться у псалмі.

Влескнига однозначно говорить, що наші праотці повернулися на північ. У псалмі йдеться про Ваал пеорський (а не єгипетський), під яким бачимо погано прихований “перський”, і про гору Хорив, що названа іменем брата засновника міста Києва Кия. Та й “образ вола” – це тотем одного з наших покровителів – Бога Велеса. Тобто, біблійний варіант історичної події теж веде втікачів на північ. Як тут не згадати Книгу пророка Ісаї, в якій він розповідає про втікачів із Вавилонського полону: “Мешканці Теманського краю винесіть воду назустріч для спрагненого, втікача зустрічайте з хлібом! Бо втекли вони перед мечами, перед голим мечем, і перед натягненим луком, і перед тяготою війни” (21:14-15)? Темань (Тамань) знаходиться в північному Причорномор’ї і вона вже належала Скитії. Та й переходили вони не Червоне море, як видає український переклад Біблії, а Чермне (у російському перекладі саме так). Своєю чергою “Чермне” перекладається як “море очерету”, чим розвіюється легенда про те, що Мойсей, нібито, провів утікачів з єгипетського полону по дну Червоного моря.

Ще одну підказку про те, що описані в Біблії події стосуються скитської землі, знаходимо в наступному псалмі, де міститься заклик дякувати Богу за врятування: “Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!” (Пс. 106:32). Саме така система управління була в наших предків: “Так Віче рішило вслід за отцями” (старшими), наголошує Влескнига (д. 33).

По ходу псалом 105-й розкриває ще одну таємницю. Якщо після того, як утікачі повернулися на північ, вони “приносили жертву божищам ханаанським”, виходить, що часто згадуваний в Біблії Край ханаанський це якась частина Скитії. Підтвердження цьому знаходимо в того ж Ісаї (Іс. 23:12): “Уставай, перейди до Кіттіму, але й там ти спочинку не матимеш. Це земля ханаанська...”. А Кіттім і є Скитія.

Як бачимо, і псалми засвідчують, що біблійні історії це насправді погано прихована переробка прадавньої історії русів. Не було ніякого єгипетського рабства, що нібито сталося ХІ V -ХІІ ст. до н. е., а був вавилонський полон русів у V І ст. до н. е., який і видали творці Біблії за єгипетський полон, додавши шість століть, щоб збільшити вік єврейського народу.

Факт збігу подій, описаних в Біблії і Велесовій Книзі, також спростовує вигадки вчених про нібито неавтентичність твору Ілара Хоругина.

 

Уривок з книги «Велесова Книга – Веди України-Русі» (друге видання)

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...