Такого про Ісуса Христа ви більше ніде не прочитаєте

06.04.2018 | 04:41   Сергій Піддубний
переглядів: 362

Перед арештом Христос разом зі своїми учнями тікає до язичницького міста Кесарія. Тут він пішов до невеликого храму, що його збудували на честь язичницького Бога Пана і де було багато зображень язичницьких божеств. Ісус побачив у них “лики божественної краси, сяючі образи якої Він носив у своїй душі” [158, с. 389].

Довідка із словника-довідника праукраїнської історії та ведичної культури "Українська цивілізація. Ведія" (2017 р.)
ХРИСТОС Ісус, Хрестос, Назорей (той, хто народився на зорі). Син Марії і нібито Святого Духа, однак в Євангелії від Матвія він також називається сином Давида, онуком Авраама (Мт. 1:1) та сином Йосипа, онуком Якова (Мт. 1:16). Натомість євангеліст Лука повідомляв, що Христос був, “як думано, сином Йосипа, Ілія” (Лк. 3:23), тобто, мабуть: або сином Йосипа, або Ілії. Вважається галілеянином, хоча ім’я “Христос” називають грецьким, а “Ісус” – єврейським. Насправді ж, як підтверджує сама Біблія (4М. 13:16), воно мало форму Осія і ніякого відношення до єврейського не може мати (див. Осія).
Апостол Павло в посланні до галатів, між іншим, писав, що Ісус Христос переднакреслений був перед очима галатів, “як ніби між вами розп’ятий?” (Гал. 3:1). Тобто виходить, що Галілея і Галатія це одне й те саме.
Родоводи Христа за Матвієм і Лукою дуже відрізняються, що дає підстави вважати їх вигадкою.
Христос – центральна фігура в Християнстві. Церква вважає Його месією, відкупителем людства з ярма гріха, Божим Словом, а також Богом (Бог-Син у Святій Трійці), який став людиною, щоб принести людству спасіння. Згідно з мусульманським віровченням, Христос – один із найбільших пророків. Вважається творцем нової віри і церкви. Натомість досі не доведено, чи це реальна історична особа, чи вигадана. Ймовірно, що його прототипом є Арістей (зміна лише першої літери). Сумнівні також твердження щодо створення Ним власної церкви, адже Він молився тільки в гаю, на горі, біля моря. До церковників і загалом до храмів в Христа було зовсім інше ставлення: “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне...”, “хто храмом клянеться, – клянеться ним та тим, хто живе в нім. І хто небом клянеться – клянеться Божим престолом і тим, хто на ньому сидить” (Мт. 23:13, 21–22).
Приписування Йому створення нової релігії також видається надуманим, адже Він ясно говорить: “Відійди, сатано, бо ж написано: Господові Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!” (Мт. 4:10). Із цих слів випливає, що, навпаки, Він намагається врятувати стару віру від нуворишів. “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон прийшов, – Я не руйнувати прийшов, а виконати” (Мт. 5:6).
Зважаючи на те, що його учителем був Іван Хреститель, очевидно, Ісуса-Осію покликано зберегти заповіти попередників і відстояти стару віру. Що це за віра, стає зрозуміло з розповіді Едуарда Шуре. Перед арештом Христос разом зі своїми учнями тікає до язичницького міста Кесарія. Тут він пішов до невеликого храму, що його збудували на честь язичницького Бога Пана і де було багато зображень язичницьких божеств. Ісус побачив у них “лики божественної краси, сяючі образи якої Він носив у своїй душі” [158, с. 389]. Тобто, як бачимо, Ісус насправді був язичником, Він прийшов до рідних Богів, щоб звірити свої думки та вчинки, й шукав підказки, як діяти далі. Саме тут Він прийняв рішення повернутися і принести себе в жертву.
    Про те, кому насправді поклонявся Христос, добре знали давні люди. Це підтверджує ікона ХІ ст. “Христос коронує Ярополка Ізяславича та Ірину”. Як багато священних предметів давнини, наприклад, Чаші долі, кратер Аріанта, пам’ятник Світовиду, ікона виконана в трьох рівнях: нижній – світ мертвих (Нави) із зображенням сплетених змій та людських облич у колах і ромбах без тулубів; середній – світ живих (Яви) із зображенням Ярополка, Ірини, святих Петра та Марії й Ісуса Христа на троні з коронами в руках; верхній – світ Богів (Прави) із зображенням язичницьких Богів і тотемів: праотця-янгола, лева, орла і бика-Велеса. Сам Ісус-Осія в молитві підняв зіниці догори, до Богів і тотемів. Ікона орнаментована правосторонніми свастиками – символом Білобога.
Христос був добрим оратором – послухати його збиралося до 7 тис. людей, мав дванадцять учнів. Приходили вчитися до нього і юдейські первосвященики, про що свідчить Євангеліє від Івана (3:1–10).
Творців нової віри дуже лякало зростання авторитету Христа, Його обмовили і присудили до розп’яття на хресті. Його самопожертва та смерть були використані для творення нової релігії. Прикриваючись іменем Христа, церква вогнем і мечем навертала народи до християнства. Вона проголосила, що будучи розп’ятим, Христос узяв на себе гріхи всього людства, і прибрала собі також право “в ім’я спасіння душі” розпинати неугодних.
Творці Біблії, а ними були юдейські мудреці, пишуть, що Христос був нащадком ізраїльського царя Давида, тобто, що він – єврей. Однак всі факти говорять про те, що він був зі Скитії. Зокрема, за Євангеліями, він – галілеянин. Імена багатьох сучасників (наприклад, Понтій Пілат, Варавва) та більшість топонімів місць, де він перебував, творив свої чудеса і загинув (Галілея-Галичина, Тиверіада – тиври, Голгофа – Гола голова тощо), підтверджують це. А ось у цьому фрагменті Євангелії: “І взяв Він (Христос) чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І промовив до них: Це кров Моя” (Мр. 14:22–24) зафіксований скитський обряд любобратання, коли до чаші з вином із надрізу на руці додається кілька крапель крові.
Факт того, що життя Христа проходило на давніх українських землях засвідчує і монета царя Ірода Великого, який намагався вбити його ще дитям. На монеті здійснено напис ольвійською мовою та абеткою, а не арамейською, якою нібито користувалися на той час в Юдеї.
Натомість фальсифікатори історії та творці нової віри (найбільше до цього доклався ап. Павло) використали ім’я авторитетного борця за рідну віру в своїх цілях й приписують Його до іншого етносу.
Зважаючи на те, що Христос був визнаний Сином Божим на Вселенському соборі аж 325 р., викликають сумнів і роки його проживання: 8 р. до н. е. – 25 р. н. е. Напис на галичанському хресті із с. Чорний Потік, на стороні, де зображено розп’яття Христа, вказує, що його було страчено 233 року (див. Чорнопотікський хрест). Тобто, найвірогідніше, творці Біблії зробили Христа на 200 років старшим.
Народився 25 грудня (за ст. стилем) під знаком Козерога, хоча зображували його у вигляді ягняти – мабуть, через те, що його родовим тотемом був Овен, як, до речі, і галів-русів.
banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...