Авторитети Вадима Пепи

09.12.2017 | 14:06   Сергій Піддубний
переглядів: 612

1 листопада ц. р. в газеті «Слово Просвіти» була опублікована стаття письменника Вадима Пепи «Синдром Аттіли», в якій йдеться про те, як (цитата) «Українська земля натерпілася і від орд Аттіли в давнину, і від їхніх нащадків за пізніших часів», приписуючи гуну Аттилу до угорського етносу. Звичайно, у віці 81 рік вже важко встигати за новітніми історичними дослідженнями. Невідомі, певно, В. Пепі і

1 листопада ц. р. в газеті «Слово Просвіти» була опублікована стаття письменника Вадима Пепи «Синдром Аттіли», в якій йдеться про те, як (цитата) «Українська земля натерпілася і від орд Аттіли в давнину, і від їхніх нащадків за пізніших часів», приписуючи гуну Аттилу до угорського етносу.

Звичайно, у віці 81 рік вже важко встигати за новітніми історичними дослідженнями. Невідомі, певно, В. Пепі і мої праці – «Велесова Книга – Веди України-Русі» (2013 р.) та «Великий код України-Русі» (2017 р.), в яких є глави про Аттилу з незаперечними доказами, що він був руським царем, і навіть вміщено монету з його зображенням та фрагментом напису давньоукраїнською мовою – «шуістаио» (чистий – світлий).

В. Пепа не називає, за дослідженнями яких «сучасних істориків, чисельне об’єднання кочовиків утворилося в ІІ—ІV віках у Приураллі з тюркомовних хунну й місцевих угрів і сарматів». Не називає, бо, очевидно, не знає таких. Але мав би знати дуже сучасного для нього (лише на 6 років старшого) колегу по перу Івана Білика та його історичний роман «Меч Арея» (1972 р.) з просторою післямовою, де наводяться серйозні аргументи, що Аттила (в романі Богдан Гатило) – Київський князь.

Пора також знати і про працю російського історика, шведа за походженням, Олександра Вельтмана “Аттила. Русь IV и V века. Свод исторических и народных преданий” (1858 р.). Опираючись на дослідження нашого земляка Георгія Гуца (1802 – 1839) – історика, філолога, етнографа, фольклориста та медика, одного з основоположників слов’янознавства в Україні та Російській імперії (псевдонім Ю. Венелін) – Вельтман підтверджує виявлені ним “перекручення давніх переказів» і також пише, що Аттила був царем русів.

Нарешті В. Пепа міг заглянути в Інтернет, чи в Атлас стародавніх карт України, де на карті, наприклад, Клавдія Птоломея (ІІ ст. н. е.) побачив би, що гуни (Сhuni) жили не в Приураллі, а в Придніпров'ї.

Натомість для автора статті «Синдрома Аттіли» і Білик, і Вельтман, і Птоломей не авторитети, бо він знайшов опертя не на когось «там сумнівної репутації, а визнаного польського історика Мацея Стрийковського, який повідав із ХVІ ст. для майбутніх поколінь, хто то є угри (в розумінні Пепи це і є гуни. – С. П.) і як вони опинилися в Європі».

Мушу нагадати, що М. Стрийковський був не тільки істориком і поетом, а й католицьким священиком, а отже повторював те, що пропагував католицький Рим.

Той Рим, який Аттила колись поставив на коліна і змусив найбільші центри християнства - “всесильні” Візантію та Рим платити дань, не міг вибачити такого приниження від язичника. І він змальовував Аттилу в найчорніших тонах. Це папський Рим, а також готи, яких Аттила розвіяв по Європі, назвали його «руйнівником», «бичем Божим», представником паскудного племені, що «схоже на якийсь рід людей тільки в тому сенсі, що видавало щось подібне на людську мову» (Йордан).

Чи паскудним він був насправді, бачимо із представленої тут монети Аттили, а про те, якого народу був господарем і якої слави зажив, читаємо в уривку з невідомої нині праці Пріска Паніонійського «Візантійська історія й діяння Аттили», що його навів у своїй книжці О. Вельтман: “Великий цар гунів, Аттила Мечиславич великого народу Господар з нечуваною до нього могутністю, королівств Скитії та Германії самодержець; наводячи жах на західний та східний Рим, численні підкорені гради не віддавав на розкрадання, але милостиво обклав щорічною даниною. Здійснив благополучно королівство в світі зовнішньому і внутрішньому, посеред благополуччя народу відійшов із миром від життя цього. Але чи помер той, на кому ніхто не шукає помсти?”

…Як важко позбуваємося комплексу меншовартості. Все нам хочеться взяти в авторитети тих, хто прислуговував якщо не московській імперії, то римській, і завжди принижував нас.

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...