Дивовижні правила довголіття доктора Хінохара

30.07.2017 | 15:26  
переглядів: 471

Українці теж так можуть. Треба тільки захотіти. Сьогодні пенсійний вік в Японії - 65 років, але його ввели півстоліття тому, коли середня тривалість життя в країні була 68, а столітніх людей похилого віку на всю Японію було всього 125 чоловік. Сьогодні японські жінки в середньому живуть до 86, чоловіки - до 80 років, а тих, хто перевалив за сто - 36 тисяч!

Доктор Шігеакі Хінохара – один із тих, кому Японія зобов'язана своїм довголіттям. Він і сам – зразок неймовірно активної старості: після 75-ти написав і опублікував 150 книг (найпопулярніша, «Жити довго, жити добре», розійшлася тиражем 1,2 млн примірників), після 100 – продовжував лікувати людей і читати лекції. Шігеакі Хінохара склав власний звід правил довголіття. Деякі з них дуже несподівані.

1. Людина отримує енергію не від їжі або сну, а з веселощів. Пам'ятайте, як у дитинстві: якщо нам було весело, ми забували поїсти, і сон нам був не потрібен. У дорослих те саме. Не варто виснажувати своє тіло надмірно жорстким розпорядком прийому їжі або сну.

2. Довго можуть прожити люди будь-якої раси, національності чи статі. Їх ріднить тільки одне: серед довгожителів немає жодного товстуна. Я, наприклад, на сніданок п'ю каву або молоко, або апельсиновий сік з ложкою оливкової олії (воно корисно для артерій і шкіри). Обід – молоко з печивом, або нічого, якщо занадто зайнятий. Коли працюю, я взагалі не відчуваю голоду. Моя вечеря – овочі, трохи риби і рису. Двічі на тиждень я з'їдаю 100 грам нежирного м'яса.

3. Завжди плануйте далеко наперед. Мій щоденник зазвичай заповнений до кінця наступного року – запис пацієнтів на прийом, лекції та робота в лікарні. Але в 2016 році я запланував трохи розважитися і відвідав Олімпіаду в Токіо!

4. Виходити на пенсію взагалі не варто. Але якщо цього не уникнути, постарайтеся зробити це якомога пізніше. Сьогодні пенсійний вік в Японії - 65 років, але його ввели півстоліття тому, коли середня тривалість життя в країні була 68, а столітніх людей похилого віку на всю Японію було всього 125 чоловік. Сьогодні японські жінки в середньому живуть до 86, чоловіки - до 80 років, а тих, хто перевалив за сто - 36 тисяч!

5. Діліться своїми знаннями. Я читаю 150 лекцій на рік для будь-якої аудиторії, від дошкільнят до бізнесменів. Мої лекції тривають від години до півтора, і я читаю їх стоячи.

6. Коли лікар рекомендує вам здати якісь аналізи або зробити операцію, запитайте його: а чи став би він радити те ж саме своїм дітям, дружині або іншим родичам? Лікарі не можуть вилікувати все, що б вони нам не говорили. Навіщо переносити зайві страждання? Іноді музика або тварини-терапевти допомагають краще хірургії.

7. Щоб залишатися здоровим, ходіть по сходах і самі носіть свої речі. Я переступаю відразу через дві сходинки, щоб м'язи працювали.

8. Мене дуже надихає поема Роберта Браунінга «Абат Фоглер». Мені в дитинстві її читав батько. У ній говориться, що треба ставити собі великі цілі, в мистецтві і в житті. Якщо ви збираєтеся намалювати коло, воно повинне бути таким величезним, щоб і за все життя не закінчити. Нам видно тільки частину цього кола – дуга, а решта за межами нашого зору і нашого життя.

9. Біль – таємнича річ; найкращий спосіб з нею впоратися це знайти щось дуже цікаве. Коли у дитини болить зуб, варто залучити його в гру, і він відразу забуває про біль. Лікарні повинні про це дбати. У нас в лікарні Святого Луки багато веселощів: музика, тварини та арт-терапія. Все це дуже допомагає.

10. Не намагайтеся зібрати якомога більше матеріальних речей. Пам'ятайте: ніхто не знає, коли проб'є його година. З собою все це не понесеш.

11. Лікарні повинні бути готові до великих катастроф, і повинні приймати кожного, хто стукає в двері. Наша лікарня влаштована так, що при необхідності оперувати можна де завгодно: в підвалі, в коридорах, в каплиці. Більшість людей вважало, що я з глузду з'їхав, раз готуюся до катастроф, але 20 березня 1995 року все це дуже стало в нагоді, коли секта «Аум Сінрікьо» здійснила теракт в токійському метро. Але я не радий, що не помилився. Ми прийняли 740 жертв і за дві години визначили, що це був газ зарин. На жаль, один пацієнт не вижив, але 739 ми врятували.

12. Одна тільки наука не здатна допомогти людям. Наука всіх нас зачісує під одну гребінку, але ми всі різні, а хвороби тісно пов'язані з нашою душею. Щоб зрозуміти хворобу і допомогти людині, потрібна не тільки наука, а й мистецтво.

13. Життя повне несподіванок. 31 березня 1970 року, коли мені було 59 років, я летів з Токіо до Фукуока. Був чудовий сонячний ранок, я милувався Фудзіяма, коли літак захопили члени комуністичного осередку «Червона армія». Наступні 4 дня я провів прикутим до крісла наручниками, в 40-градусній спеці. Будучи лікарем, я спостерігав за собою з боку і був вражений, як тіло пристосовується до криз.

14. Знайдіть собі зразок для наслідування і постарайтеся його перевершити. Мій батько в 1900 році виїхав до США вчитися в Університеті Дюка в Північній Кароліні. Він був першопрохідцем і одним з моїх героїв. Пізніше у мене з'явилися й інші; коли я опиняюся в скрутному становищі, я намагаюся уявити собі, що б вони зробили на моєму місці.

15. Жити довго – це прекрасно. До 60 років ми працюємо на благо своєї родини, і нам легко досягати намічених цілей. Але потім ми повинні намагатися працювати на благо всього суспільства.

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...