Велесова Книга – Веди України-Русі (Друге видання)

22.07.2017 | 12:51   Валентин Таранець
переглядів: 1149

У видавництві "Бедрихів край" (м. Городок) вийшло друге видання “Велесової Книги – Веди України-Русі”. Це особливе видання. Воно доповнене двома новими коментарями: “Життя в Карпатах і Карпатський Ісход”, “Велесова Книга спростовує творців Біблії” і сенсаційною знахідкою – фото досі невідомої дощечки та фрагментами переписаної Юрієм Миролюбовим іншої дощечки. Автор книги Сергій Піддубний перекладає їх і надає нам можливість першими дізнатися нові доволі цікаві відомості з давньої історії. До вашої уваги вступна стаття до книги доктора філологічних наук Валентина Таранця

ПРО АВТОРА ПЕРЕКЛАДУ ТА ЙОГО ВІДКРИТТЯ

З 2007 року Сергій Піддубний досліджує чи не найвизначнішу пам’ятку слов’янської минувшини, відому під назвою як Велесова Книга. Дослідник поставив собі за мету перекласти і прокоментувати її так, щоб у нікого не виникало сумніву про автентичність Книги, що всіляко намагається безпідставно заперечити академічна наука. Для цього він не тільки власноруч переклав твір, а й заново ретельно перечитав праці стародавніх авторів – Есхіла, Геродота, Гесіода, Гомера, Плутарха, Світонія, тексти Біблії та багато інших джерел. З тих пір вийшло вже кілька видань Велесової Книги в його перекладі і кожне з них уточнялося новими знахідками та аргументами.
В зазначеному джерелі С. Піддубний помітив те, що пройшло повз увагу інших перекладачів. Знайшов дуже важливі речі, що по-новому розкривають історію давньої України та духовний і культурний світ наших предків. Встановив, коли і ким була написана Книга, зауважив племена окрів, борів, еліців, нашу праматір Ладу, Бога Яму, тотем Овена, побачив мовні та інші особливості, які засвідчують те, що твір є давньоукраїнським. За описами автора Книги Ілара Хоругина перекладач склав календар. Уточнив та ідентифікував низку подій, імен й географічних наймень. Багатьом своїм аргументам знайшов підтвердження в артефактах і відповідники в інших джерелах…
Друге видання “Велесової Книги – Веди України-Русі” особливе. Воно доповнюється двома новими коментарями: “Життя в Карпатах і Карпатський Ісход”, “Велесова Книга спростовує творців Біблії” і сенсаційною знахідкою – фото досі невідомої дощечки та фрагментами переписаної Юрієм Миролюбовим іншої дощечки. Сергій Піддубний перекладає їх, і відтепер ми маємо змогу прочитати нові доволі цікаві відомості. Наприклад, в упущених дощечках натикаємося на досі невідомі географічні назви й імена, знаходимо додаткові підтвердження, що в основі Велесової Книги є українська мова – зокрема бачимо слово “мовество” (мова) і навіть “розуміємо”. Нарешті натрапляємо на правильне написання гунів, бо раніше в переписах дощечок читали лише як “єгуншти”…
На сьогодні маємо вже чимало перекладів Велесової Книги, але праця С. Піддубного значно точніша і переконливіша. Його переклад містить в кілька разів більше приміток та посилань, ніж переклади інших науковців. Ніхто також так ґрунтовно не прокоментував Книгу, як це зробив він. І саме через це свою наукову працю “Велесова Книга (історико-лінгвістичне дослідження)” я писав за перекладом Сергія Васильовича.
Починав в історичній сфері С. Піддубний як краєзнавець, з основ. Він автор півтора десятка книг з історії рідного села Крутеньке і рідного Голованівського району на Кіровоградщині, де і зараз проживає. Краєзнавство – дуже відповідальна справа, бо будь-хто з односельців чи земляків при зустрічі міг вказати йому на не точність чи упередженість. Він намагався бути максимально чесним і справедливим у роботі. Такий стиль було перенесено і на дослідження Велесової Книги та загалом прадавньої історії.
Згадаймо, що писала про праці Сергія Піддубного газета “Галичина”: “одна сенсація наздоганяє іншу. Найнеймовірніші, найдивовижніші з них – вельми аргументовані спростування наявних у світовій історіографії поглядів” (“Галичина”, 21 жовтня 2010 р.). Йшлося насамперед про Гераклові Стовпи, які, як довів історик-краєзнавець, знаходилися насправді на українській землі, про те, що Ольвія не була колонією Греції і що там панувала давньоукраїнська мова, про гуну Аттилу, який насправді був київським русом-князем, а не представником дикого племені, схожого, як писав Йордан, “на якийсь рід людей тільки в тому сенсі, що видавало щось схоже на людську мову”. Ймовірно, саме гуна Аттила згадується у Велесовій Книзі під іменем Сегеня, що аргументується перекладачем в окремому коментарі “Гуни та їхній вождь Аттила”.
Історичних сенсацій в творах дослідника української історії та мови Сергія Піддубного “Великий код України-Русі”, “Українська цивілізація. Ведія” тощо не один десяток.
І те, що дослідженням Велесової Книги зайнявся саме він це вибір долі. Велесова Книга – родова Книга українців. Нею мусила зайнятися людина закохана в рідну історію, культуру та мову, людина, що готова була сповна віддати себе справі.
Завдяки скрупульозності й старанності перекладача та історика ми маємо сьогодні дуже важливий і доказовий твір з нашої прадавньої історії та культури, написаний літописцем-язичником від народу, в протилежність існуючим літописам князівської верхівки.

Валентин ТАРАНЕЦЬ,
доктор філологічних наук, професор
кафедри германських та східних мов
Міжнародного гуманітарного університету
м. Одеса

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...