ЧИ Є УКРАЇНЦІ ЗРАДНИКАМИ?

06.04.2017 | 20:21   Яромир Просвітлений
переглядів: 1464

Ізраїльтянин володіє в першу чергу івритом і лише в другу чергу іншими мовами, коли цього вимагає справа. В ізраїльській армії домінує принцип «вбий першим зрадника, а ворога залиш на потім». Де ви бачили щоби ізраїльські матері ходили мітингувати за звільнення від військової служби діточок? В Ізраїлі держчиновники не відмазують своїх дітей від служби у війську.

Таке питання, на моє здивування, було поставлено людиною, що вважає себе
обізнаною в політичних процесах та з нібито активною проукраїнською
позицією. Але якщо українці досі ставлять собі такі питання, то це
означає, що з нашою національною пам'яттю справи зовсім кепські. Адже й
школярам тепер має бути відомо, що така зневага до українців була посіяна
ще в часи імперського поневолення.

Й усіх наших національних лідерів, хто тільки хоча б спробу робив на розірвання відносин із Москвою — обертали на зрадників. А відтак усіх, хто боровся за незалежну Україну називали в різний час, то мазепинцями, то петлюрівцями, то бандерівцями і в кожній з цих назв передбачався підтекст "зрадництва".

Отож, озвучене запитання спонукає до роздумів й аналізу нашої національної пам'яті. То що ж відомо українцеві про самого себе на рівні пересічного обивателя?

У нас завданням не є портретизувати такого заявника, а відповісти на
озвучене запитання. Озвучене запитання розгалужується ще на кілька підзапитань. Ще німецький філософ Г. Гегель поділяв народи світу на історічні та неісторічні. Можна довго гадати, котрий з народів молодший, а котрий старший, як нам пропонувалося за колоніальної системи. Виявляється, основне питання стоїть не в часі, а в структурі народу та в його завданнях.

За Володимиром Старосольським (доктор права) в «Теорії нації» народ з політичною елітою та політичними завданнями вже є не народом, а НАЦІЄЮ. Правда В.Старосольський розвиває думку далі і вимагає Аристократії на завершення піраміди нації. Роман Коваль уточняє в статті «влада національного духу» що аристократія – це еліта Роду (родів), що уособлює найкращі риси етносу, представляє цей етнос, формує його завдання. Дмитро Донцов свої принципові думки по розбудові нації загострює не інакше як на аристократичній козацькій верстві. Він має також на увазі воїнсько-козацьку аристократію. Такі відповідно українські спартанці, що здатні захищати український народ та повести його до національних перемог.

Де беруться такі національно-аристократичні провідники? Таким питанням задається Володимир Пилат, засновник мистецтва національної бойової культури – бойового гопака. Відповіді він знайшов в українському історичному минулому. В часи не такі далекі окупаційні під юдобільшовицькою навалою всіх українців звинувачували в кулацтві (куркульстві) та в націоналізмі. Кулаками були, тому що міцно трималися українських традицій у сімейному середовищі. Націоналістами були, бо мали на покутті два портрети Тараса Шевченка та Ісуса Христа. Вишиваними рушниками були увінчані ці портрети-ікони. Особисто українці вдягали вишиванки і знали в цьому суть. Спиридон Черкасенко – один із пророчих провідників українського народу – зауважив також на Донеччині, коли вчителював у шахтарських поселеннях, «Кобзар» Шевченка та «Збірник поезій» Миколи Чернявського по хатах. Микола Чернявський був духовним авторитетом у південо-східній частині України. Тарас Шевченко був національним провідником, пророком і, звичайно, українським націоналістом. В творах Шевченка домінують антипольські, антимоскальські та антижидівські настрої (а водночас – ідея свободи людини, як головної життєвої необхідності, як єдиної можливості збереження за людиною своєї людської гідности, а також – ідея єдності всіх українців, попри станову відмінність поміж ними). Ця тематика домінувала (також) на Донеччині у 19 столітті. Названі автори були зрадниками у розумінні московських колоністів. Ці українські та інші національно-духовні провідники буди зрадникам для більшовицьких комісарів, які переповнили Україну своєю присутністю. Всяка іноземна голодранція, яка потрапляла на Україну з причини не здохнути з голоду, називали українців націоналістами. Нещодавно до нас потрапила книжка-дослідження Наталі Ханенко-Фрізен «Інший світ або Українська етнічність у дії». І виявляється українці, які поселились в Канаді, є також нацоналістами (ходять у вишиванках, святкують національні свята, співають українських пісень), а значить і зрадниками по теорії юдобільшовицьких комісарів. Та з погляду будь-якого окупанта національний звитяжець та провідник буде націоналістом, бо переслідує бажання власного народу!

Доктор історії Кабачинський ваажає людину біосоціальною істотою. Звідси він виводить розуміння поведінки сучасного українця. Сучасний українець маючи в основі біосоціальну структуру, вимагає задоволення функціонування біологічного організму по-перше. По-друге, має соціальні потреби, бо є соціальною істотою. Біосоціальна структура українця, тобто тіло і душа знаходяться постійно в ситуації, яка їм пропонується середовищем. І коли середовище стає далеким від основ українського націоналізму така біосоціальна істота стає на шлях існування за рахунок наявного середовища та його пропозицій. Такого українця можемо звинуватити у зрадництві, бо він вже немає вишитої сорочки та не має хати, де можна почепити портрети-ікони Тараса Шевченка, Міхновського Миколи, Миколи Чернявського та й тепер вже Романа Шухевича і Степана Бандери!

Цю проблему вміє вирішувати церква Московського патріархату. Церква як соціальна структура знає потреби людини – біосоціальної істоти. Церква пропонує ікони-портрети духовних вождів у компактному виконанні. Тільки пропозиція не носить національного характеру, а інтернаціональний, тобто антиукраїнський (див. Донцова: «рос-й інтернаціоналізм – це, насправді, їхній імперіалізм»). Отже, коли ви не маєте грошей на українську хату та на українську сорочку-вишиванку, але маєте змогу помістити портрети українських духовних провідників у компактному варіанті в нагрудні кишені, носіть собі на здоров`я! Зауважте, при цьому ніхто вас не запідозрить в українському націоналізмі.

Палітра українських націоналістів досить колоритна. Маємо націоналістів в кожній етнічно-цивілізаційній території України та поза нею. Вище говорилося про українців у Канаді. Наші націоналісти є також і в Австралії. Дефілюють вони і в США та Південній Америці, наприклад, в Бразілії та Аргентині. З точки зору російського жидокомісара всі ці українці є зрадниками. І це вмотивовано тільки зі сторони колоніального окупаційного чиновника, який має претензії до майна, до території спілкування та проживання українців як націоналістів, бо вони є носіями національних символів та знаків. Вони, українці ідентифікують себе з цінностями, які на генетичному рівні згенерувалися у їхній біосоціальній структурі. Така структура викликає дуже велику незгоду з окупаційною шовіністичною ідеологією росіян, германців, поляків, румунів, мадярів, тобто тих, хто має ласе око до наших дібр та маєтностей. Говорячи німецькою термінологією, всі, хто мріє і намагається свій життєвий простір розширити за рахунок українця, вважає його за націоналіста і відтак шукає способів звільнити українця від його майна, землі, традиції, символів та знаків, які окреслюють українську цивілізацію.

Коли українець як біосоціальна структура інтегрується в чужу цивілізаційну систему (нішу), і вимагає для себе не більше як уніформу, тобто стандартизований набір для новітнього раба, такий українець за пашпортом влаштовує чисельних чиновників з імперських структур, що мають місце на планеті. Ці імперії є основними продуцентами біосоціальних рабів! Раби повинні тільки збільшувати додану вартість для власників імперського майна і не претендувати на окремішний манталітет, як це роблять українці. Звідси і всяка біда для власника рабів – націоналізм. А український націоналізм особливо, бо він свою національну систему зберігає під натиском найхимерніших силових та методологічних засобів. Вся ця антинаціональна механіка називається технологіями проникнення на чужі землі, культури та душі, тобто в сучасному розумінні біосоціальні структури.

ЧОМУ Є ЗРАДНИКИ НА ЛІВОБОРЕЖНІЙ УКРАЇНІ?

З часу Полтавської битви (1709) минуло більше 300 років. Багато це чи мало? Зробимо нехитрі розрахунки – поділимо ці 300 років на 20 років і отримуємо число 15. Це орієнтовно стільки поколінь українців на Лівобережжі піддавалися усяким методам насилля з боку москальського окупанта. Де найбільшою і найсильнішою зброєю був генетичний заряд окупанта – це сперма кочівника-насильника, в якого основний рефлекс-імунітет вижити за рахунок слабшого. Відібрати їжу, тепло, замінити корінний менталітет кочовим. Нині відома інформація, що в сьомому поколінні українці втрачають національний менталітет, а китайці будучи асимільованими у дев’яти поколіннях, ще у дев’ятому поколінні зберігають ідентичність. То в мене зустрічне запитання, які є зрадники на Лівобережжі України?


1734  року відновилася Нова Січ.   1775 року фаворит Катерини Потьомкін виступив на засіданні царського уряду і запропонував ліквідувати Січ «с истреблением на будуще время и самого названия запорожских казаков височайшим повелением Её Величества». Січ ліквідована Катериною Другою.


Сценарій був простим. Піп Ромоданівський закликав не проливати християнську кров російських братів і козаки склали зброю.
Воїнсько-козацьку аристократію закували у кандали і повезли до Сибіру.  Так українці залишилися без управлінської верстви і подалися в наймити на різні сторони.  Пора руїни розпочалася і тривала до 1917 року.


ЧОМУ Є ЗРАДНИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ АРМІЇ І НА ПРАВОБЕРЕЖЖІ?

 Українською армію України можемо вважати з моменту Акту проголошення Незалежності. Вище ми дізналися про Лівобережжя. На Правоборежжі польський колоніальний окупант зберігав свої порядки та системи з правом першою шлюбної ночі 300 років. З часу заміни окупанта на російського кочового баскака минуло ще понад 200 років. Всього понад 500 років тривала окупація з її наслідками. Можемо вдатися до попереднього правила з математики і вжити табличку ділення – отримати необхідний результат. Думаю це вже елементарна математика і відповідь на запитання сама проситься – нам треба ще блукати пустелею не менше як 40 років щоби отримати результат, а в результаті нову біосоціальну машину – українського націоналіста. І при умові що нинішніми тренерами-виховниками не виявляться люди із системи окупанта-колонізатора. А окупант ненаціонального походження – це кожен олігарх, який слідкує тільки за доданою вартістю при тому щоб його раб був одягнений в уніформу, але ніколи в українську вишиванку.

Рабів в олігархічних структурах сьогодні не тільки одягають в уніформу але й годують стандартизованим уніфікованим пайком! У Армії та в тюрмах дають уніфікований одяг та пайок. А де тут вишиванки та зрадники? Робимо закид патріоту-бізнесовцю, який торгує не національно українськими продуктами та овочами, фруктами, від такого забезпечення зростає тільки додана вартість бізнесовця від патріотів. Але ніколи національне вариво та харчування не є в повазі в національного бізнес-патріота. Такий бізнес патріот не висаджує українські вишні у садках – він возить банани з Голландії та з Польщі, які крім усього ще є ген-модифікованими. В армії та тюрмі не святкують національних свят, їм на свята дають ген-модифіковані банани та інші «райські» продукти. Висновок, про яких зрадників в українській армії ми можемо говорити чи запитувати, коли національні провідники годують всіх бананами від голандських колоніалістів!? Народ має від такої продукції харчовий шок з наслідками.

Лев Силенко у своєму теософському дослідженні МАГА ВІРА дає 7 Законів правильного життя. Закон 5: ПРАВИЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ: а) Якісна пожива, б) Національне вариво, в) обрядовість.

І щоби виконати національні складники в національному вихованні українців треба починати з Другої заповіді РУНВІРИ «Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога». Чи піде за таким принципом той нацпатріот від партій, щоб виховати українську армію в одному-двох поколіннях?! – питання риторичне.

ЧОМУ УКРАЇНЦІ ПРОДАЮТЬСЯ НАВІТЬ ЗА КОРДОНОМ?

Системна криза була явищем неукраїнським на 1991 рік, рік політичного перевороту у Москві. Українські організації та підприємства продовжили працювати над плановим виготовленням та постачанням продукції харчової, легкої, та важкої промисловості. І оскільки вся механіка економіки України була зав’язана на рубль та на комплектувальне постачання з підприємств єдиного економічного простору з СРСР, - російська політична криза далася взнаки в Україні. Підприємства не отримали грошей за поставлену продукцію та послуги і стали пробуксовувати. Відсутність національних обмінних коштів втягнула Україну в процес дестабілізації. Республіка скотилася на рівень натурального обміну-бартеру.

Виникло першочергове запитання про виживання у соціальній системі – українці кинулися вусібіч, в тому числі за кордон шукати пожитку, шукати засобів обміну. Стали пропонувати себе нижче кваліфікації аби тимчасово перебороти скруту. Чи стали такі українці зрадниками при відсутності національного проводу? Чинна партійна система не сповідувала національну ідею, національна інтелігенція була слабкою. Прибулі з-за кордону консультанти мали свої прагматичні інтереси – вони послуговувалися колоніальними системами, з яких вийшли.

Команда Народного руху України за перебудову щойно зібралася, як громадська структура. В НРУ була відсутня економічна складова, український червоний директорат орієнтувався на Москву, яка поринула в хаос. Українці виявилися неготовими до організації нового життя. Політичний провід НРУ не мав фінансування, не мав коштів на приватизацію великого майна, не мали українці законодавчої бази і на малі форми господарювання.

Европейська масонерія перекинула у приватні банки 270 мільярдів доларів на скупку великого державного майна. Так сталося, що гей-ропейска масонерія добре поживилася за рахунок українців та їхнього майна. І що стало їм робити? Біосоціальна машина мала виживати, люди кинулись у стихію-хаос. З приходом Кучми політична система структурується не на користь українців. Рух стає партією без фінансування. Рух залежить від чужих грошей, народ не свідомий своєї ідентичності. Інтелігенція дискутує про демократію, тема дискусії накинута. Народ в замішанні. Де тут зрадники, яких через 25 років від проголошення Незалежності виявили доморощені політикани. І відсоток порахували: рухівці на 90 % -зрадники. А хто такі були рухівці у 90 –і роки? Без фіксованого членства, без фінансування, без роботи на самовиживання – це були групи незадоволених, незгодних із старою системою, постраждалих від старої колоніальної системи. Спецслужби чужих країн намагалися на тій ситуації мати свій зиск і мали. Багатолітня бездержавність українців далася взнаки. Відсутність провідництва національного спрямування затягнула дискусія про демократію, а не про державу українську.

В порівняння, у Польщі провідник Пілсудський заявив пропагандистам соціалізму, що той соціалізм найкращий і підходить для Польщі, який вигідний польській державності і владі польського народу! У 1918-19 роках ХХ століття українство поглинула дискусія про роль і необхідність соціалізму і аж ніяк не тривала дискусія про роль новоствореної держави. Вся багатопартійна політична тріскотня завершилися тоді крахом державницьких потуг українства.

Такі самі події відбулися на початку ХХ століття, коли найняті крикуни (в Україні 90-х рр..) вимагали демократії як у Европі. Чорновіл на всі боки вихваляв европейську Конституцію України, як найкращу. Але ж українська держава ще не була за параметрами найкраща европейська. На сьогодні українська система затрималася на довше, хоч в аварійному режимі, але вже виструктуризовується у щось стабільне, та націократія ще далека для видимості. Західні сітьовики втягують все більше українців у розмови про дружбу з африканцями, американцями, європейцями, хоч мало хто може сказати про щось конкретно вигідне для українців та їх державної хати.

Митрополит Шептицький вчив як збудувати рідну хату , але римо-католики Европи наголошують на «Державі» Аристотеля. Ватиканським пропагандистам ставить завдання римська імперія і аж ніяким чином не український народ. Український народ має протилежні Ватикану цілі – він бореться за самостійність, народ не любить колоніального рабства, яке пропонують чужі боги. Дмитро Донцов дав означення, що «націократія» – це влада титульної нації. Українські провідники пасивно реагують на виклики часу, застосовують старі виборчі системи, які давно не дають результатів. Прикладом застарілої справи є така статистика: у населеному пункті проживає 10 тисяч населення, про що знає податкова система та компанія з газопостачання. Кількість жителів також відома компанії енергопостачання – всього десять тисяч жителів у населеному пункті! Але під час виборчої кампанії, оголошеної Законом про вибори, міська рада робить щоразу новий перепис виборців і виявляє 18-20 тисяч таких, що спроможні голосувати.

Фальсифікація показова – влада іде не від народу, а від жуликів чиновного складу. Зрада національних інтересів спостерігається у самоврядуванні за гонорари від спонсорів. Така система для будівництва держави ніколи не буде ефективна. Відповідь обвинувачу готова – зрада не в Рухові, а в системі самоврядування. Але всякий торговець пивом не стане вникати в такі дурниці з його погляду, він бізнесмен, він знає ціну грошам, його цікавлять прибутки. Тому сьогодні найновішим винаходом є концентрація спонсора – бюджетного пилосмока, який купує собі виборчий округ або кілька щоби на тому окрузі пастися – збувати, пиво, будматеріали чи банани.

Де тут зрадники і державці? Вернемося до історії Народного руху і виявляємо, що поки через Рух велася пропаганда споживання першого українського пива «Оболонь» рухівський загал був дуже добрий. І тільки коли стало питання фінансування Руху за допомогою пива – стався розкол і Рух виявився зрадницьким. Ось така арифметика зради в українській національній політиці.

1995 року відбулася Установча конференція по національному бізнесу, яка оголосила, що без національного бізнесу неможливий національний політикум та неможливі політичні партії та їх члени не зрадники без фінансування в інтересах національного провідництва та державності на засадах націократії.

ЧОМУ В НІМЕЧЧИНІ НІМЕЦЬКА МОВА ЗВУЧИТЬ У БЕРЛІНІ, ДЕ СТОЇТЬ 15 МЕЧЕТЕЙ?

Саксони, пруси, австрійці та швейцарці після розпаду Римської імперії об’єдналися у нову «Священну римську імперію», де домінував германський дух. До повної єдності було далеко, міжусобні війни йшли і все-таки знайшовся лідер-провідник який став на чолі об’єднаної Німеччини. Тим провідником був барон фон Штайн. З історії Дойчланду ми узнаємо, що вони були державою ще двісті років тому. Україна натомість державність втратила після Полтавської битви і змушена крутитися навколо чужих національних центрів та засвоювати чужі мови й порядки. Все ясніше ясного. Тому коли мова про мечеті, треба знати що вони прийшли туди в німецькомовний простір, а не німці прийшли до них. На відміну від німців турки та араби , які осідають у Дойчланді поступово вимагають національного навчання, а відтак в темпах розмноження Німеччина втратить середовище німецькомовне і перейде на меншини не далі як за 25 літ.

Чия мова того держава! Це варто пам’ятати націонал-патріотам, які хочуть стати мільйонерами і не потратитися на національну справу. Нинішні патріоти вважають, що все безплатно є в Інтернеті і тільки там можна безплатно взяти та вчитися. Так мислить дуже близькозора людність, але не німці і не японці. Як робити держави, знають в США, в Росії, у Франції, в Китаї, в Британії, але ще не в Україні.

Німецька держава продовжує функціонувати на імперських засадах і тому мова не перестане функціонувати – законодавство не дозволить! Середовище німецької мови поширене в кількох державах. В протилежність сказаному – українське законодавство не містить системи захисту від колоніальних зазіхань, Україна не має досвіду багатовікового управління та внутрідержавної єдності. Україну роздирають церковні чвари, провідники орієнтуються на чужі релігійні системи та цінності. До прикладу, Золота Орда розпалася через релігійні вподобання її провідників. Хани, які були в кровному спорідненні, обрали різні релігії і на цьому ґрунті пересварилися. Золота Орда, як держава, зникла. Держава Україна зразка 1917-1919 рр. розпалася під тиском ідеологій москвофільства та полонофільства, демократія здомінувала націократію і розпад держави став логічним завершенням театру думок демократів від Центральної ради.

ЧОМУ ІЗРАЇЛЬСЬКА АРМІЯ НАЙСИЛЬНІША?

Чому у ній мінімум або майже немає зрадників?

Таке запитання може поставити як мінімум нефахівець. Можливе таке запитання і від непоінформованого дилетанта. Широкостатистичний громадянин на нинішній Україні взагалі топиться від Інтернет пропаганди, яка в основному є троцькістсько-підривна. Поведінка влади також є антинаціональною. Українці перетворюються ситуативно у «ворогів народу». Вони стають ворогами відносно тих, хто воює проти українців економічно та збройно. Через освіту та культуру, теле та Інтернет інформсистеми насаджується чужа система цінностей – це також війна проти українського менталітету. Як в таких умовах можна творити українську міцну не зрадницьку армію?

Прикладом нам має стати ізраїльська «непереможна» армія! Бойове мистецтво «крав мага» в Ізраїлі стало державним питанням. Ізраїльтяни ходили на заняття цієї самооборонної системи всім миром. Московське патентне бюро всі винаходи протягом 50-літ і до сьогодні скеровувало в Ізраїль на потреби держави. А це зовсім немало 15 республік винаходили на користь маленької держави з великими можливостями. Тільки менша частка непотрібних Ізраїлю винаходів потрапляла в США. А Українська РСР та її мешканці також працювали на Московський патентний центр. Ізраїль не будучи воюючою стороною у Другій світовій війні отримав протягом 50 років величезну фінансову контрибуцію. Ізраїль отримав від приватної ФРС, яка є єврейською в США та у світі, мільярдні дотації щороку від закінчення війни і до сьогодення. Ізраїльська армія знаходиться в постійній бойовій готовності вже 70 років. Всі ці роки не перестає переозброюватися та перенавчатися армія та розвідка!

Ізраїльтянин володіє в першу чергу івритом і лише в другу чергу іншими мовами, коли цього вимагає справа. В ізраїльській армії домінує принцип «вбий першим зрадника, а ворога залиш на потім». Де ви бачили щоби ізраїльські матері ходили мітингувати за звільнення від військової служби діточок? В Ізраїлі держчиновники не відмазують своїх дітей від служби у війську. Держава Ізраїль створила «Іноземний легіон», де іноземці служитимуть в інтересах Держави Ізраїль і вбиватимуть, наприклад, українців при потребі.

Гей, нацпатріоти, а ви створили подібні умови для Української армії та держави? Коли ні – то дійте негайно. І не забувайте, що всім миром легше ворога бити! Хай будуть вам не чужими рухівські прихильники, бо вони співають у хорі українському кожен в повен голос, впівголоса, в чверть голоса – наскільки кожен спроможний. І разом то – український хор!

ЧОМУ УКРАЇНЦІ КУЛЬГАЮТЬ В ЖИТТІ ТА В ПОЛІТИЦІ?

Те­пер, ко­ли не­за­леж­на Ук­ра­їнсь­ка дер­жа­ва, ні­бито стає на но­ги, а щоб на­пов­ни­ти її на­ці­о­наль­ним зміс­том тре­ба пласт за плас­том під­ня­ти й від­ро­ди­ти ві­ко­віч­ні й куль­тур­ні здо­бут­ки пред­ків, аби за­фік­су­ва­ти й збе­рег­ти для май­бут­ніх по­ко­лінь, та­кі на­бут­ки, які ще не зов­сім втра­че­ні. На­ше зав­дан­ня сьо­год­ні від­но­ви­ти без­пе­рер­вний куль­тур­ний про­цес, інак­ше втра­ти бу­дуть без­по­во­рот­ні: зни­щен­ня ет­но­фон­ду з-за від­сут­нос­ті ук­ра­їнсь­кої на­ці­о­наль­ної дер­жав­ної по­лі­ти­ки, це смер­тель­ний ви­рок на­ції ук­ра­їн­ців. Гре­ко­ві­зан­тійсь­кі та гре­ко­ро­сійсь­кі чу­жин­ці нав­'я­за­ли ук­ра­їн­цім ста­ро­ю­дейсь­кі стан­дар­ти.     Крім цьо­го во­ни нав­'я­за­ли свої чу­жи­нець­кі клич­ки, за­мість на­ці­о­наль­но­го іме­ну­ван­ня, на­шо­му на­ро­ду і з по­зи­цій ко­ло­ні­аль­них ре­жи­мів вво­ди­ли нор­ми по­ве­дін­ки в за­леж­нос­ті під їх­ні оку­па­цій­ні ін­те­ре­си. На­ші ук­ра­їнсь­кі гре­ко-хрес­ти­янсь­кі пос­лі­дов­ни­ки зва­ли ві­ру пред­ків по­гансь­кою, вба­ча­ю­чи в то­му не­га­тив­ний   від­ті­нок. По­су­ті по­га­нин чи по­гансь­кий зна­чить з ла­ти­ни - сіль­ський.   У Ев­ро­пі ка­то­лиць­ка ре­лі­гія зап­ро­вад­жу­ва­ла­ся фе­о­да­ла­ми і бу­ла інс­тру­мен­том зам­ків та їх влас­ни­ків. То­му ма­лоз­ро­зу­мі­ла юдейсь­ка тал­му­дис­ти­ка у ви­ко­нан­ні ла­ти­ніс­тів на­да­ва­ла цій іде­о­ло­гії та­єм­ни­чос­ті   і свя­тос­ті, тих но­сі­їв те­ат­ра­лі­зо­ва­но­го одя­гу, які ма­ли ут­ри­ман­ня від ко­ро­ля та фе­о­да­ла за свій труд. В цей час на­ші пред­ки дот­ри­му­ва­лись ас­тро­но­міч­но­го по­ряд­ку, слі­ду­ва­ли за со­няч­ним ру­хом та ка­лен­да­рем і ма­ли дос­та­ток. Сон­це бу­ло бо­гом - да­ва­ло на­дію на вро­жай.    Дай­бог чи Даж­бог - та­ке по­нят­тя бо­га Сон­ця фі­гу­ру­ва­ло у ко­ляд­ках дай­бо­жи­чів. Звід­си лі­то­пис­на тра­ди­ція зас­від­чує, що са­ме під Дай­бо­жи­ча­ми ма­єть­ся на ува­зі ук­ра­їнсь­кий на­рід, а Даж­бог са­ме бог на­шо­го на­ро­ду, ук­ра­їнсь­ко­го.

     Зап­ро­вад­жен­ня чу­жи­нець­ко­го юде­о­біб­лій­но­го бо­га при­во­дить до кон­флік­ту в ук­ра­їнсь­ко-рус­наць­ко­му сус­піль­стві, на Ру­сі. У Ри­мо-грець­кій ім­пе­рії ма­ло­му на­ро­ду вда­єть­ся пе­ре­ко­на­ти ке­рів­ну вер­хів­ку та Ім­пе­ра­то­ра в ко­рис­нос­ті та сис­тем­нос­ті єди­но­бож­жя від іу­де­їв. Джо­зеф Лінч в "Се­ре­дньо­віч­ній цер­кві опи­сує шлях пе­ре­ко­нан­ня і зап­ро­вад­жен­ня юда­їз­му на ім­персь­ко­му рів­ні Римсь­кої ко­ло­ні­аль­ної дер­жа­ви. То­му Бог пус­те­лі Єго­ва-Ях­ве стає бо­гом об­ра­но­го на­ро­ду. І від­так най­мо­гут­ні­шим бо­гом, бо пе­рей­шов із бо­га дріб­но­го ко­чо­во­го пле­ме­ні у Бо­га вер­хов­но­го, римсь­ко-ім­персь­ко­го.    Во­єн­но-по­лі­цейсь­ка ма­ши­на ім­пе­рії ду­же швид­ко пе­ре­ко­на­ла шля­хом ба­то­га і пря­ни­ка всіх меш­кан­ців, особ­ли­во уп­рав­лінсь­кий апа­рат Римсь­кої дер­жа­ви у звер­хнос­ті юдейсь­ко­го Бо­га.      Роз­рек­ла­мо­ва­ний Бог юде­їв нап­рав­ляє до всіх під­лег­лих меш­кан­ців ім­пе­рії сво­го си­на-пос­лан­ця у грець­кій тра­ди­ції Ісус, у геб­райсь­кій тра­ди­ції - Мой­сей.    Пос­ла­нець юде­їв Ісус вих­ре­щу­єть­ся у во­дах Йор­да­ну і стає Хрис­то­сом (вих­ре­ще­ни­им) і нап­рав­ля­єть­ся для ви­хо­ван­ня і уза­леж­нен­ня всіх під­лег­лих язич­ни­ків тоб­то пос­лі­дов­ни­ків Со­няч­ної ас­тро­но­мії.    В ча­си від­сут­нос­ті швид­ких елек­трон­них за­со­бів роз­пов­сюд­жен­ня ін­фор­ма­ції зас­то­со­ву­єть­ся ме­тод ство­рен­ня і за­пус­ку аг­ре­со­ра - ін­фор­ма­цій­но­го по­ля.   Для на­ко­пи­чен­ня ін­фор­ма­цій­но­го по­ля на­би­ра­єть­ся гру­па про­па­ган­дис­тів під виг­ля­дом апос­то­лів-со­рат­ни­ків, в ни­ні­шньо­му ро­зу­мін­ні спів­зас­нов­ни­ки фір­ми, яка про­су­ває кон­крет­ні спра­ви кон­крет­них про­ю­да­їс­тич­них ін­те­ре­сів.

Християнський бог-син Єшуа-Ісус є у перманентному конфлікті з
астрономічним Дажбогом українців, бо потребує чужої крові та енергії в
рахунок власної величності.  Дайбог є антагоністом по відношенню до
юдейського бога-сина із тої причини, що не вимагає людських жертв і не
веде кровожадної боротьби із сусідами по планеті. Василь Скуратівський
уточняє, що для ізраїльтянина не є гріхом убити українця себто
послідовника Дажбога, бо в юдея-хозарина свій Бог непокірний іншим богам.
За Біблією прослідковується юдейське багатобожжя. Піс­ля пов­тор­но­го пе­ре­чи­ту­ван­ня В.Ску­ра­тівсь­кий ви­я­вив мі­лі­та­рис­тич­ну док­три­ну в юдео-хрис­тянсь­кій ре­лі­гії по від­но­шен­ню до ін­ших на­ро­дів.    Від­по­від­но до біб­лі­о­тек­стів пос­лі­дов­ни­ка­ми юдейсь­ко­го бо­га уби­то 34 на­ро­ди, які зник­ли з ли­ця зем­лі.    Ка­ган-князь Во­ло­ди­мир ме­чем і ба­то­гом хрес­тив ру­си­чів від­по­від­но до йо­го ви­бо­ру ре­лі­гії. На­да­лі гре­ко-ро­сійсь­ка ор­то­док­сія жор­сто­ко пе­рес­лі­ду­ва­ла русь­ко­ук­ра­їнсь­кі на­род­ні зви­чаї та об­ря­ди.   Свя­то на­род­жен­ня Ко­ля­ди (Сон­ця) бу­ло за­мі­не­но на різ­дво хрис­то­ве, вес­ня­не рів­но­ден­ня за­мі­не­но Вос­кре­сін­ням гос­под­нім, до Ку­па­ла- лі­тньо­го сон­цес­то­ян­ня до­да­но Іва­на Хрес­ти­те­ля, а гро­мо­вер­жця Пе­ру­на за­мі­ни­ли на біб­лій­но­го Іл­лю. І це не див­но, бо чу­жі пос­та­мен­ти ду­же ви­гід­но ви­ко­рис­то­ву­ють­ся під чу­жих ідо­лів.    У фак­тог­ра­фії римсь­кої ім­пе­рії спос­те­рі­га­є­мо як бу­ли зби­ті під­пи­си на пос­та­мен­тах під грець­ки­ми фі­гу­ра­ми і на­пи­са­ні но­ві-юде­о­римсь­кі. Хрис­ти­яфнсь­кий фоль­клор вже ти­ся­чу ро­ків обі­цяє ук­ра­їн­цям но­ву ра­дість від но­во­на­род­же­но­го Хрис­та за­мість зло­го ца­ря Іро­да.   Але той са­мий Ісус до­сяг­ши рів­ня про­по­від­ни­ка за­я­вив (згід­но тек­сту Біб­лії):   "Я прий­шов ря­ту­ва­ти впа­лих овець до­му Із­ра­ї­ле­во­го. Я прий­шов ут­вер­ди­ти бать­ківсь­кий За­кон."   

   В сьо­го­ден­ній по­бу­то­вій роз­мо­ві у мар­шрут­но­му так­сі йшло­ся про ви­шив­ку сю­же­тів із Біб­лії. Сто­я­ло пи­тан­ня, кот­рі з них пра­виль­ні пра­вос­лав­ні, а кот­рі ка­то­лиць­кі поль­ські - не на­ші.   Па­са­жи­ри ав­то­бу­са бу­ли ду­же зди­во­ва­ні, ко­ли по­чу­ли що ко­льо­ро­ві сю­же­ти ви­ши­вок на по­лот­ні від­но­сять­ся до юдейсь­ко-хрис­ти­янсь­кої кон­цеп­ції іде­о­ло­гії по­не­во­лен­ня. Їм, жі­ноч­кам-ви­ши­валь­ни­цям це ви­да­ва­ло­ся над­то ук­ра­їнсь­ким і тра­ди­цій­ним та й що ро­би­ти, ко­ли ти на хиб­но­му шля­ху?   ! Ви­ши­ва­ти сю­же­ти з ук­ра­їнсь­кої іс­то­рії та виз­воль­ної бо­роть­би. Ді­я­ти від­по­від­но до ет­но­на­ці­о­наль­них ін­те­ре­сів! Ет­но­на­ці­о­наль­ні ін­те­ре­сів є су­то сі­мей­но-ук­ра­їнсь­ки­ми ін­те­ре­са­ми. Як­що по­пи­та­ти ді­дів та пра­ді­дів і уз­на­ти з лі­то­пи­сан­ня, хто і   за чиї ін­те­ре­си бо­ров­ся. Ста­не ві­до­мо що по­за­дер­жав­на цер­ква та її іде­о­логія об­слу­го­ву­ють чу­хо­зем­ні ін­те­ре­си.

  Спо­ві­ду­ю­чи юдео-хрис­ти­янс­тво ук­ра­їн­ці ба­га­то ра­зів пе­ре­тер­пі­ли по­ра­зок та втрат.     Змен­шу­ва­ла­ся те­ри­то­рія та ско­ро­чу­вав­ся ук­ра­їнсь­кий на­рід.    Ма­лий на­род, як пра­ви­ло, та ще під чу­жи­ми пра­по­ра­ми ні­ко­го не пе­ре­бо­ре і ні­ко­ли не до­сяг­не ці­лі.   Прик­ла­дом мо­же пос­лу­жи­ти Виз­воль­на вій­на під про­во­дом Ма­зе­пи. "Влас­не, Ма­зе­па прог­рав вій­ну з Москвою тіль­ки че­рез ре­лі­гій­ні за­бо­бо­ни: ко­ли змо­ре­ні шве­ди, що за­хо­ди­ли в ха­ти, не хрес­ти­ли­ся до ікон, то ук­ра­їнсь­кі се­ля­ни вва­жа­ли їх ан­тих­рис­та­ми і ви­га­ня­ли, а по­тім прий­шли "єди­но­вір­ці" з Мос­кви - і по­то­пи­ли всіх у кро­ві…   Ось що зна­чить не ма­ти сво­єї на­ці­о­наль­ної ре­лі­гії, яка б обєд­на­ла весь на­рід і не доз­во­ли­ла б па­ну­ва­ти над ним ін­шо­му (чу­жи­нець­ко­му) на­ро­до­ві."   

   Наявність віротерпимості можлива при відсутності чужинців у правовому полі   України.   Сьогодні ми спостерігаємо як рекрути-чужинці нищать українську державу, а церква вчить терпіти і підставляти другу щоку на побиття. Тим часом чужинецькі закордонні лобісти при їх технологічних можливостях та впливах за їх фінансової потужности неминуче виграють на всіх полях конкурентноздатності.

   Українці забули рідних богів, українці втратили рідних волхвів. Тарас Шевченко - пророк український питався ради   і називав українського волхва братом. Пророк закликав "Не хрестись, І не кленись, і не молись Нікому в світі! Збрешуть люде, І візаннтійський Саваоф одурить!"(1860р.)   Українці перестали слухати великих українських учителів та пророків українського народу.   Українці сповідують повідомлення чужих агітаторів ув овечих шкурах!

«Брак ци­віль­ної від­ва­ги ма­ти свою дум­ку й го­во­ри­ти­од­вер­то;   сто­я­ти при сво­є­му пе­ре­ко­нан­ні і то­ді, ко­ли це не­ви­гід­но й не­по­пу­ляр­но; брак від­ва­ги суп­ро­ти юр­би і де­ма­го­гів, що ору­ду­ють нею. То­му ма­ло яс­кра­вих ду­мок і то­му брак ін­ди­ві­ду­аль­нос­тей. Не­має па­то­су ідеї і ві­ри в її служ­ність і ро­зум­ність. То­му не­має охо­ти пе­ре­ко­ну­ва­ти й чес­но зби­ра­ти ду­ші нав­ко­ло тих ідей. Є за­те на­ма­ган­ня або кри­ком на­ки­ну­ти їх, або тих­цем пе­ре­шах­ру­ва­ти, ук­ла­да­ти рі­шен­ня так, щоб зав­тра мож­на їх від­рек­ти­ся. То­му по­лі­тич­ний про­від­ник, що чес­но й ро­зум­но зби­рає лю­дей в імя ідеї - та­ке рід­кісне яви­ще в на­шо­му жит­ті. То­му не ли­цар ідеї, але час­то, так ду­же час­то, лис і хит­рий Пань­ко ста­ють на­ши­ми по­лі­тич­ни­ми про­об­ра­за­ми». Од­ну із сер­йоз­них при­чин прро­валь­нос­ти ук­ра­їн­ців та їх со­ці­у­му на­зи­ває Ми­ко­ла Шлем­ке­вич , ук­ра­їнсь­кий фі­ло­соф та пуб­лі­цист у стат­ті за­губ­ле­на ук­ра­їнсь­ка лю­ди­на»(Ню-Йорк, 1954).

Дмит­ро Дон­цов на­го­ло­шу­вав: "Ми куль­га­є­мо аж "від Кот­ля­ревсь­ко­го"… До­сі не від­ва­жи­мо­ся взя­ти на свої пле­чі до­лю ве­ли­ко­го на­ро­ду; в ім­'я влас­ної прав­ди — за­жа­да­ти від на­ції над­людсь­ких жертв; про­тис­та­ви­ти абс­трак­тній спра­вед­ли­вос­ті — влас­ну во­лю, а гу­ман­нос­ті — твер­ду мо­ву до­ко­на­них фактів. До­сі в нас во­лю, щоб си­лу ма­ти, зас­ту­па­єть­ся во­лею, щоб жи­ти спокій­но і си­то, фі­ло­со­фі­єю ос­та­точ­ної ста­біль­нос­ті".

 

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...