Софія Русова КОНЦЕНТРАЦІЯ ДУМОК

10.10.2016 | 18:39   Любимира Калуська
переглядів: 1182

• ...Потрібно викликати свідомість дитини, щоб і думка, і добрі почуття її були широко розвинені і що далі все більш керували її вчинками, щоб перед дітьми сіяв культ правди і добра. • Головне завдання виховання — це вироблення характеру. • Вихованню дитини сприяють ріжні галузі мистецтва, які треба якнайбільше ширити між дітьми, особливо музика і театр. • Який же має бути український дитячий садок, як маємо його закладати? Відома річ, він має організовуватися на підставах на­уки, відповідно до сучасних певних принципів психології і педаго­гіки. Разом з тим він має бути весь пройнятий національним духом нашого народу...

СОФІЯ ФЕДОРІВНА РУСОВА

1856-1940

Софія Федорівна Русова видатний педа­гог і громадський діяч, вірна і талановита дочка України, яка присвятила своє життя творенню національної системи виховання і освіти.

О. Проскура

 

 

ЖИТТЄВІ ВІХИ

1856 року 2 лютого — народилася в селі Олешня на Чернігів­щині у французько-шведській родині.

1866 р. — переїзд сім'ї до Києва.

1866 р. — учениця третього класу дівочої Фундуклеївської гімназії. Знайомство та дружба з родинами Лисенків, Старицьких. Закінчення гімназії із золотою медаллю.

1871 р. — смерть батька.

1871 р. — разом з сестрою Марією відкрила в Києві перший дитячий садок.

1872 р. — член українського товариства, куди входили діячі науки і мистецтва, майбутньої Старої Громади.

1874 р. — одруження з вченим-етнографом росіянином Олек­сандром Русовим.

1874 р. — переїзд до Петербурга.

1874-1876 рр. — діяльність в українському земляцтві.

1875-1876 рр. — Софія та Олександр Русови готують до друку двотомне видання "Кобзаря" Т. Шевченка для видання у Празі.

1876 р. — повернення до Чернігова.

1879 р. — вчителювання в Олешні.

1881 р. — ув'язнення за зв'язки з російськими революційними колами і відтоді постійне перебування під наглядом поліції.

1910-1914 рр. — співзасновниця і співробітниця педагогічно­го журналу "Світло".

1916 р. — повернення до Києва.

1917 р. — член Української Центральної Ради, робота в Міні­стерстві освіти (очолювала департамент дошкільної та позашкіль­ної освіти).

1919 р. — читання курсу лекцій у Першому українському уні­верситеті в Кам'янці, куди переїхало Міністерство освіти.

1920 р. — лектор педагогіки Кам'янець-Подільського університету.

1920 р. — створення у Кам'янці-Подільському зразкового ди­тячого садка.

1921 р. — еміграція до Львова, а згодом до Чехії. 1929 р. — доповідач на конгресі Львівської "Просвіти"

1934 р. — участь у роботі Українського жіночого конгресу у Станіславові.

5 лютого 1940 р. — померла у Празі. Похована у Празі на Ольшанському цвинтарі недалеко від могили Олександра Олеся.


Концентрація думок

Примітка. Цитати подано зі збереженням орфографії і пунктуації С. Русової.

В

Виховання

• Виховання перш за все мусить перетворитися в самовихо­вання й єдиний здоровий метод до цього веде — психологічний. Треба зрозуміти дитину, викликати її активне приймання й вільне його виявлення.

• Найдорожчий скарб кожного народу його діти, його молодь, й що свідоміше робиться громадянство, то з більшою увагою ста­виться воно до виховання дітей, до забезпечення їм найкращих умов життя.

• Коли "дитячий ранок" проходить в несприятливих обстави­нах, дитина виростає слабою, з хисткою волею й з небезпечними нахилами.

• ...Потрібно викликати свідомість дитини, щоб і думка, і добрі почуття її були широко розвинені і що далі все більш керували її вчинками, щоб перед дітьми сіяв культ правди і добра.

• Головне завдання виховання — це вироблення характеру.

• Вихованню дитини сприяють ріжні галузі мистецтва, які тре­ба якнайбільше ширити між дітьми, особливо музика і театр.

• Метою виховання має бути вільне виявлення дитячої енергії і цікавості, або, простіше кажучи, нашою метою є виховати дітей здорових, жвавих, веселих, здатних до праці, лагідних і добрих товаришів.

Виховання дошкільне

• Дошкільне виховання постійно йде вперед, оскільки розвива­ється психологія, оскільки росте, змінюється і практика дошкіль­ного виховання.

• Сучасне дошкільне виховання є міст, що перекидається між школою й родиною, а також між селом і дитячим садком.

• Справу дошкільного виховання ми розглядаємо в найближчо­му зв'язку з усіма умовами життя не тільки родини дитини, а і того народу, до якого вона належить, якому самою долею призначено дитині служити, чиї національні риси відбиваються на здібностях дитини, її нахилах, її вдачі.

Виховання національне

• Справу виховання бажано поставити якнайближче до природніх нахилів дитини і до вимог життя, в якому дитина перебу­ває, в зв'язку з світоглядом того народу, з психологією тієї нації, з яких походить дитина.

• Бажано було б зробити вже хоч десь на Вкраїні спробу в ро­динному життю українськими засобами провести найкращі су­часні педагогічні ідеали, виховати розумну працьовиту дитину, не одірвану від свого рідного народу, а навпаки, зв'язану з ним по­шаною до усього свого, знанням усього того, серед чого вона ви­ростає. З таких дітей Україна справді мала б рідних синів — щирих робітників на ниві народній, творців ЇЇ майбутньої ліпшої долі.

• Національне виховання є певний ґрунт у справі зміцнення мо­ральних сил дитини і оновлення, відродження душі народу. Тим-то й бачимо, що міцнішою нацією в наші часи виявляє себе та, яка кра­ще за інших вичерпала в своєму вихованню свої глибокі національ­ні скарби і національній психології дала вільний розвиток...

• Національне виховання виробляє у людини не подвійну хист­ку мораль, а міцну, цільну особу.

• Після правдивого національного виховання дитина звикає кохатися в народних скарбницях і шукатиме цих культурних скар­бів і в інших народів; кохаючи свою національну культуру, дити­на поважатиме і другі нації і цікавитиметься їхнім життям... Така людина стане корисним робітником задля народу й широко буде розуміти вселюдський поступ.

• Національне виховання забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли його творчі сили не будуть покалі­чені, а навпаки, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдського поступу; воно через пошану і любов до свого народу виховує в дітях пошану і любов до інших народів і тим приведе нас не до вузького відокремлення, а до широкого єднання й світового порозуміння між народами і націями.

 

Виховання родинне

• До цього часу родина була найкращим осередком задля дітей. Усі видатні педагоги колишніх часів визнавали родинне нормаль­не виховання за найкраще, бо в основі його лежала ласка матері.

 

Вихователь

• Вихователь має діло з різними особами, має добирати до кож­ного дитячого типу відповідні засоби, методи, бо дітвора взагалі дуже різноманітна, наче левада, вкрита усякими квітами

• Головним обов'язком кожного вихователя й керівника дитя­чою школою є спостерігати дитину в усіх її найдрібніших проявах з тим, щоби добре й безпомилково пізнати й зрозуміти її істинно особисте єство.

 

Г

Гра

• Коли дитина грається, вона уся захоплюється своєю забав­кою, вона живе нею, вона цілком переймається своїм творчим натхненням.

• Кожна здорова нормальна дитина бажає гуляти. Це природ­ний стан дитини, коли вона грається. Гра робить з дитиною те, що вода з камінчиками.

• Кожний майдан задля ігор тепер є справжньою школою ха­рактеру, вдачі, де дитина зміцнює природну дисципліну й волю, обмежену колективом.

• ...Треба дбати, щоб гра викликала працю ріжних інтелектуаль­них сил дитини.

Д

Дитина

• Дитина взагалі уявляє з себе таку ніжну істоту, на яку впли­вають дуже тяжко усі несприятливі обставини життя: як фізичні, так і моральні.

• Дитина родиться з готовим вже знаряддям для того, щоб го­лосно говорити, — має язика, вуста, горлянку, легені. Але вона не має мови, бо не має жодних думок, жодних уяв.

• Діти не родяться ані злими, ані брехливими, хіба у виключних випадках важкої спадщини, унаслідуваної від батьків, а інколи від дідів-прадідів.

• Діти родяться з природними нахилами до активності, до лас­ки, до симпатії відносно усього життя.

• Душа дитини в роки од 2 до 7 найбільш чула й вразлива, й в цей час найкраще треба її плекати й пильнувати, щоб і серце, й воля, й розум, а також й тіло розвивалися цілком нормально.

• Я ненавиділа рутину, формальну дисципліну... Душа дітей, їхнє задоволення — ось що чарувало мене.

• В душі дитини заховано багато невимовленого змісту, який шукає собі найкращого виразу, дитина має свій розум, свою логіку, її думка свіжа й суцільна, вона не розпорошена так, як наша.

 

Дитячий садок

• Як весна дає життя усьому живому, не думаючи ні про літо, ні про осінь, так і дитячий садок дає змогу дитині жити усіма силами фізичними і духовними.

• Дитячий садок дав усім школам зразок широкого єднання з батьками, він викликав увагу громадянства до малих дітей, дав ді­тям право на гулянку...

• Який же має бути український дитячий садок, як маємо його закладати? Відома річ, він має організовуватися на підставах на­уки, відповідно до сучасних певних принципів психології і педаго­гіки. Разом з тим він має бути весь пройнятий національним духом нашого народу...

• В садку мусить панувати жвавий настрій, наскрізь пройнятий веселістю, працьовитістю й ласкою.

 

З

Знання

• Треба направляти, напучувати дитину до різних джерел зна­ння, щоб вона безпосередньо з них брала, черпала, що схоче, що її приваблює, складаючи потроху свій власний світогляд.

• Усе знати — то недосяжне завдання, та й не в тому найбільша вартість людини, що вона багато знає, і не в тому, що вона ціл­ком схожа з іншою людиною своїми думками, а в тому, щоб кожна людина якнайширше, найкраще реалізувала свої власні здібності, кебету (кмітливість. — Прим, автора), хист.

• Так самі діти наводять нас на певні висновки: треба давати їм певні знання, які відповідають їх зацікавленості і тим інтересам, які прокидаються у дитини в ріжні часи.

І

Індивідуалізм

• Індивідуалізм — це перша вимога справедливого виховання, бо всі наші спостереження доводять нам, що діти дуже одне від одного відрізняються, хоч і між ними є багато спільного.

• Індивідуалізм має велику красу, він випещує якнайглибше ті здібності, ті моральні особисті сили, якими обдарувала приро­да людину. Але щоб індивідуалізм не переходив в абсентеїзм, в морально-громадський сепаратизм, треба з перших свідомих кро­ків дитини направляти її до громадянства, до спільної праці, до щирого товариства.

• Хай кожна душа, кожна голівонька одріжняється в школі сво­єю фарбою, своєю формою.

• Індивідуалістична педагогіка має на увазі не лише індивіду­альний склад дитини, але і усе те, що в неї природно вкладено.

• Індивідуалізація — то є перша вимога справедливого вихо­вання, бо усі наші спостереження доводять нам, що діти одно від другого відріжняються, хоч і межи ними є багато спільного.

Індивідуальний підхід

• УсІ праці, усі завдання пропонуються відповідно до індивіду­альності, щоб кожній дитині було і до смаку, і під силу, щоб не од­вернути дитини від роботи, щоб не запанувала на лекціях страшна гостя — нудьга та байдужість.

• Жодної педагогічної діяльності не можна вести за шаблоном, по катехизису — адже діти такі не однакові, ріжнобарвні, треба їх розуміти й вміти на усі їх питання дати обмірковану відповідь.

Інтерес

• Дитяча цікавість — наша поміч найкраща, маємо лише розум­но її задовольняти і зміцнювати увагу, направляти спостереження дитини і давати певні зрозумілі пояснення, концентрувати думку дитини як можна довше на тому, що її зацікавило.

 

К

Казка

• Казка — дитині вона така приємна, така близька! Чаруючи красою своєю, казка прихиляє дитину до співчуття усім тим лю­дям, звірам, які так мов би живі в ній виступають.

• Казка й дитина щось таке споріднене, вони так одне з другим зрослися, що якби педагоги не намагалися вигонити казку з дитя­чої хати, вона таки там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму.

• Шкода тієї дитини, яка змалечку не знала казки.

• Звісно, пишучи про казку, ми маємо на увазі перш за все на­родну казку, ту казку, що народилася на зорі свідомого життя в простій хаті, серед пантеїстично зачарованого світогляду. Наче ве­лична невпинна течія од віку до віку, з одного серця в друге пере­ливалася та людська казка й, дійшовши до наших дітей, єднає їх міцним творчим зв'язком з давноминулими часами.

• Обороняючи казку, ми в їй бачимо не стільки фантастичну вигадку, а найкращий художній твір в згоді з настроєм, з головни­ми вимогами дитячої думки, величній своєю красою й простотою. На нашу думку, кожна найпростіша книжка, яка викликає в душі поетичний настрій, доводить до гарного почуття; книжка, яка гли­боко хвилює душу, — має більше доброго впливу на дитину, аніж цілі купи книжок, що дають багато розумові, та мало серцю. Колектив

• Бажано, щоб сам дитячий колектив (хоча б з дітей 5-6 літ) був організований в самоурядову громадку, щоб діти свідомо стави­лись до своїх громадських обов'язків й вчилися справедливо їх по­діляти межи собою.

Л

Людина

• Людину ми найбільше цінимо не за її знання, а за її характер.

Він найбільше важить в зносинах людей між собою, він дає змогу людині осягнути найвищі моральні блага.

М

Мова

• Мова — це головний інстинкт, який відрізняє людину від інших живих істот, це соціальний зв'язок між людьми, засіб для виявлення свого внутрішнього світу і для приймання нового без­межного знання. З усіх живих Істот словесну мову має тільки лю­дина, і це робить її паном над усім світом.

• Мова формує думку дитини, керує нею, веде дитину шляхом розвитку загальної культури.

• Мова розвиває думку, викликає бажання розуміти все те, що старші висловлюють при дитині. І справді, про те, до чого люди до­ходили віками досвіду, дитина довідується з одного слова. Праця дитини полягає в тому, що вона з увагою дослухається до цих слів і силується їх собі вияснити. В цьому дитина виявляє свою здат­ність продовжувати людський поступ.

• Мова – то ж корона, то ж вершечок, перемога виразних, ви­являючих рухів людини. Користуючись мовою, людина постійно ставить себе в контакт з людністю, постійно вивіряє свої думки, свої вирази, — чи вони придатні задля розуміння з боку, сторон­ньою людиною, чи вони варті переймання і поширення.

• Треба, щоб діти оповідали не з примусу, а по своїй власній охоті; бажано створити такий настрій, за якого дитяча фантазія працювала б дуже жваво й задля прояву її знаходилися б слова, що з'єднувалися б у послідовних гарних реченнях.

• Мову можна усякими засобами розвивати, робити ясною, че­пурною, щирою, бо вона — творче знаряддя, за допомогою якого виховується думка, серце, слово правди й краси.

• Треба завше пам'ятати, що мова дитини — то заразом і вираз її думок, і утворення самих думок.

Н

Навчання

• Той капітал знання, який дитина сама придбала ще до школи, є найкращим скарбом, і треба, щоб і в шкільному навчанні вона йшла тим же шляхом власного досвіду і досліду.

• Найголовніше завдання виховання — збудити у дитини охоту до самонавчання.

• Не вчити дитину, не давати їй готове знання, хоч би І саме по­чаткове, а більш усього збудити в дитині її духовні сили, розвору­шити цікавість, виховати її почуття, — щоб очі дитини вміли ба­чити, вуха дослухались до усього, рученята вміли заходжуватися й коло олівця, й коло ножиць, й коло глини, й коло паперу.

• Щоб навчання дітей з самого початку збудовано було на тому рідному ґрунті, на якому зростає дитина

Національна свідомість

• Без глибокої національної свідомості нема ані мистецтва, ані культури, ані ідеалізму, бо без неї викреслюється з життя вся кра­са оригінального творчого натхнення, людина губить свою власну кольорову привабливість. Ця краса захована в мові, в мелодії, піс­ні, в гармонії ліній та в ріжних рисах темпераменту.

О

Образотворче мистецтво

• Малюнок дитини — це його правдива графічна мова, індиві­дуальна й разом зрозуміла задля усіх народів усяких часів.

• Малювання має величезне значення й у вихованні, й в освіті дитини, а також має психологічну вартість задля її вихователя.

• Хист до малярства шириться в зв'язку із загальним розвитком фантазії, уваги, спостереження, разом з цікавими новими враженнями.

• Не краса малюнка нам дорога, а щирість виразу дитячих думок.

П

Пам'ять

• Хотілося б, щоб пам'ять дитини була м'яка, наче віск, і тому кожне сприймання залишало б у ній слід, і щоб вона була тверда, як мармур, і назавжди держала в собі кожний слідочок.

Патріотизм

» Треба з малих літ виховувати в дітей палку любов до рідного краю.

• В житті кожної шляхетної людини має світити велика ясна зірка: щаслива доля рідного народу.

• Любов до рідної країни — се перший найкращий крок до ши­рокої вселюдської гуманності, пошана до людей, се вияв самопо­ваги й бажання собі й іншим волі та незалежності.

Педагог

• Бути гарним педагогом — це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки.

Праця

• Праця виховує самостійну незалежну людину, яка в кожному осередку, в усяких умовах життя знайде собі певне становище.

• Праця в сучасному вихованні є методом, яким кожне знання зафіксовується в дитячій свідомості тим, що воно здобувається дитячою рукою; через руку в розум, — от що каже сучасна наука й дає дитині кожне своє наукове придбання, кожну свою сердечну емоцію виявити через ручну працю, самостійну роботу.

• Праця дітей використовується задля психологічних й мето­дичних завдань за увесь дошкільний період виховання.

• Щодо праці дітей, то вона теж задовольняє природній ін­стинкт дитини і приваблює дитину не тільки своїм процесом, а й наслідками. Цим вона і відрізняється від звичайної гри. Вона теж повинна бути приємною, не тяжкою, не одноманітною і викликати найбільше творчих сил дитини.

• Ручна праця — великий принцип, але не можна перевертати її в один пасивний, пристосовувати до однієї мети — якнайбільше виробити усяких речей.

 

Природа

• Джерело естетичних впливів на дитину — це природа в усій її непереможній красі: в квітках, метеликах, в красі дерева і листя, в співах пташок, в грі світла на воді, в кольорах зорі, в красі далеких краєвидів. Увага дітей має бути на все це звернена. Вони повинні переживати красу природи за всякої пори року.

 

Природознавство

• Природознавство звичайно має велике значення в розвитку дитячої уваги, спостережливості й логічної дисципліни розуму.

• Природознавство в народній школі має широке значення не тільки для дисципліни розуму, а й для господарського досвіду, і для виховання естетичного почуття, й для розвитку моральних сил дитини.

 

Р

Родина

• Порівнюючи родинні умови ріжних родин, легко бачити, що селянська родина краще, ніж інші, може задовольнити вимоги ви­ховання, якби не злидні...

• В селянській родині діти виростають під доглядом матері й батька на здоровому повітрі, серед спільної праці.

• ...Сучасний склад родинного життя мусить змінитися, пере­творитися в свідомий рівноправний кооператив, в якому й батько, й мати, й діти несуть кожний свій обов'язок, свою працю й мають свою волю, але усі об'єднані одним спільним шуканням добра й правди.

 

Розум

• Розум дитини — то багаття, до якого ми маємо підкласти лише дрова, а горітиме воно вже своїм власним вогнем.

• Розуму цілком одинакового у двох осіб не буває: у кожної зви­чайної людини свої нахили, свої сили...

• Треба зміцнити у людини силу її розуму, щоб він керував усією духовною діяльністю, укладав ясні уявлення і зводив їх до системи...

 

С

Самонавчання

• Найголовніше завдання виховання збудити у дитини охоту до самонавчання.

Свято

• В кожнім святі треба єднати народне, національне, фольклор­не з загальнокультурним і давати щось естетичне, красне й радісне, веселе.

 

Спостереження

• Зі спостережень виникає судження, міркування, зміцнюється пам'ять, а що більше збагачується пам'ять, то краще працює ще одна духовна сила, тобто уявлення.

 

Т

Творчість

• Творчі сили дітей в українськім садку мають бути найкраще збуджені теж національним матеріалом, цебто таким, який в тій чи іншій місцевості більше поширений.

У

Увага

• Увага має велике значення, увага дає можливість дитині сте­жити за своїм самовихованням, діти дуже часто роблять щось не­дотепне через свою недбалість і невміння зосереджувати увагу на чомусь певному, не передбачаючи шкідливих наслідків.

• Увага захищає дітей від небажаних вчинків, допомагає дити­ні утримуватися і тим зміцняти свою волю, увага їм потрібна, як оборона.

 

Уява

• Розвинути уяву дитини можна різними засобами; звичайно, усякий високий Інтелектуальний розвиток сприяє розвиткові уяви, але є діти — занадто великі реалісти; думки їх лише практичні, тре­ба піднести їхню уяву, треба викликати її на активну творчість.

Ч

Чуття

• Першим кроком в процесі розвитку самостійної свідомості у дитини мусить бути уважне плекання усіх зовнішніх чуттів, бо тільки здорові, добре розвинені чуття дають правдиві відчуття, з яких складаються й правдиві сприймання, а з них — правдиві уяви.

Ш

Школа

• Велике слово — школа! Се скарб найкращий кожного народу, се ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, се шлях до волі, до науки, до добробуту.

• Народ, що не має своєї школи, попасає задніх! Йому замкнено двері до пишного розвитку своїх культурних сил, він засуджений на пригноблене становище, на постійне вживання чужого хліба; він живе не по своїй живій душі, а чужим розумом. Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні.

• Тільки рідна школа може виховати громадянську свідомість, почуття своєї людської гідності.

• У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу, який має найбільш альфабетів, котрі вже мо­жуть приєднати себе до науки, читаючи книжки, часописи, корис­туючись знаннями в своїм житті.

• Нова школа кладе собі за головну мету — збудити, дати змогу виявитися самостійним творчим силам дитини.

• Треба, щоб школа огорнула дитину ласкою, викликала всі її активні творчі сили, зацікавила до науки, розвинула етичну й гро­мадську свідомість.

 

Видатні люди про Софію Русову

 

Почавши з дитячих садків, перенісши потім цю працю до під­готовчих клясів середньої школи, С. Русова впродовж довгих літ створила свою власну школу виховання... Збудована на ґрунті за­хідноєвропейської педагогічної літератури, праця Русової дає дуже цінні вказівки щодо мети й засобів дошкільного виховання.

А. Білецький

 

Завсігди з добрим гумором, бадьора, рухлива, повна активної діяльності, С. Русова своєю вдачею впливала на людей, що її ото­чували і охоплювала їх до тої праці, на яку віддала все життя.

Слава і честь нашому славному Педагогові і видатному Громадянинові українського народу.

А. Білецький

 

Коли Олександр Русов віддав Україні своє знання, свій вели­кий розум, тоді Софія Федорівна віддала їй своє серце і свою кров. Бо вона виховала дітей в патріотичному дусі і впоїла так міцно лю­бов до України, що й слідуюче покоління натхнулось нею до твор­чої праці...

Н. Дорошенко

 

Достойна Пані... Образ української жінки з високо поетич­ною прекрасною душею І незламною волею; жінки, яка не знала компромісів там, де була поганьблена честь Народу; матері, яка всі сили свої і своє щастя віддавала на виховання нового, активно­го, вільного духом покоління, свідомо відданого своїй Нації, своїй Батьківщині.

А. Горбачева

 

Перша на українських землях вона творить одноцілу теорію дошкільного виховання, сперту на широкому знанні відповідних починів і течій на заході, а водночас достосовану до потреб укра­їнського довкілля, наскільки це в тому часі було можливе.

Н. Дорошенко

 

Її життя — це примір для сучасних і майбутніх працівників. Вона вчить, як вести боротьбу, і вчить, як треба господарити в новій Будівлі, коли настане слушний час. Бачимо її як Каменяра, який увесь свій молодий вік лупав скалу, і бачили ми її при праці в короткий час незалежної української держави...

Усе її писання мало тільки одну мету: послужити великій спра­ві пробудження народу. Вона — це тип таких ідеальних робітників, що не хочуть ні слави, ні жадної собі користі, а все життя віддають ідеї. І ніякі переслідування, тюрми, ніякі невигоди життя не змо­жуть їх викинути з рейок, на які вони раз поставили своє життя.

О. Дучимінська

 

Бабуся віком, але молода душею, повна енергії, глибокої від­даності суспільній праці — такою стоїть сьогодні перед нами жін­ка, мати, бабуся наших визвольних змагань — Софія Федорівна Русова.

А. Животко

 

Вона прийшла на світ, коли безсмертний Шевченко палав гні­вом на гнобителів нашого народу; доростала тоді, як М. Драгоманов розгортав свої сили, коли із Західної Європи ширились ідеї по­ступу, національної і соціальної справедливості. Народилась й літ доходила в добу великих людей і великиї ідей. В ті ідеї людянос­ті, рівності, волі, демократії сама увірувала й пішла на працю для здійснення її. Великих людей взяла собі за приклад.

Б. Залевський

 

Велика заслуга п. Русової, що вона — такий знаток діточої душі, в першу чергу душі української дитини, — промовляє за тою дитиною на світовій арені як педагог і як українка і з малюнків на­ших дітей виводить перед світом нашу політичну... бездомність.

К. Малицька

 

Видатний педагог, громадський діяч, дочка свого народу, яка присвятила все своє життя служінню високим ідеалам. Вона була тим апостолом, що проніс через усе своє життя ідею добра і справедливості.

О. Мариновська

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...