Ганнібал

Погляд на історію Картагену через постать найвідомішого її полководця Ганнібала

04.10.2016 | 10:33   Сергій Піддубний
переглядів: 847

Івано-Франківське науково-просвітницьке товариство "Просвіта-Світовид"", яке очолює відомий просвітянин Олег Полівчак, продовжує шукати по світу сліди праукраїнців. 2 жовтня в Івано-Франківській обласній бібліотеці ім. Івана Франка товариство провело науково-практичну конференцію «Україна і Картагена». З доповідями виступали Олег Полівчак, Сергій Піддубний, Любов Геник і Любомир Держипільський. Нижче пропонується виступ С. Піддубного. На жаль, інші виступаючі не надали текстів своїх доповідей.

Історія давніх часів далека від того, щоб її називати правдивою. Писали її свого часу так, як було вигідно сильним світу цього. Наприклад, історія Риму, який сусідив із Картагеном і з яким нібито він сперечався за володіння навколишніми землями та морями, скомпільована із сторонніх джерел з додатком неймовірних вигадок, або із залученням фактів, які насправді належать іншим територіям та етносам.

Для прикладу, поема Вергілія «Енеїда», що її вважають своїм національним епосом римляни, насправді є компіляцією поем Гомера “Одіссея” та “Іліада”. 1-6 книги «Енеїди» відповідають “Одіссеї”, 7-12 – “Іліаді”. Багатьом відома також легенда про заснування Риму мітичним Ромулом, якого разом із братом Ремом нібито вигодувала капітолійська вовчиця. У Римі навіть є скульптура вовчиці з немовлятами-братами, які ссуть у неї цицьку. Донині стверджується, що скульптура відлита тірсенами з бронзи ще в V ст. до н. е. Однак останні дослідження фахівців-металургів доводять, що ця скульптура виготовлена не пізніше ХІІІ ст. н. е.

За однією із версій Рим заснований у VІІІ ст. до н. е. Іменем Риму названо імперію, що начебто проіснувала з 27 р. до н. е. по 476 р. н. е. Проте ні один давній історик, як-от Геродот, не згадує Рим зовсім, а Римської імперії немає на жодній давній карті, в т.ч. К. Птоломея, який жив нібито за панування цієї імперії. Утой же час Гераклід Понтійський писав, що Рим “лежить десь на Великому морі”. А “Велике море” – це Понтійське (Чорне море).

Це дуже важливе зауваження, на яке маємо звернути увагу, бо історія «картагенянина» Ганнібала, як будемо бачити, теж дивним чином пов’язана із цим регіоном.

Олександр Олійник у книжці «Мова русів у фінікійській і етруській епіграфіці» пише про найвідомішого із картагенських полководців, що він жив і діяв у V ст. до н. е., видавши його за одного із полководців Ксеркса, який нібито ходив походом на Грецію.

Це груба помилка. Ксеркс насправді ходив війною на Скитію, щоб помститися скитам за поразку свого батька Дарія І. Але і він зазнав тут ганебної поразки. Греки, які нічим не могли похвалитися, переписали цю історію під себе – щоб возвеличитися чужими перемогами. Про цю фальсифікацію я докладно описував у книжці «Код України-Русі», є про це і в словнику «Українська цивілізація. Ведія». Проте переконати світ у підробці історії дуже важко, оскільки всі підручники та довідники написані на грецький та римський штиб. Однак, ми, українці, маємо знати, що саме наші пращури скити розбили армію Ксеркса.

Приблизно, як греки писали свою «велику» історію, так писали свою «велику» історію і римляни. Вони також чіпляли її до видатних осіб. Греки нібито перемогли величезне військо Ксеркса, а римляни – величезне Ганнібалове військо та ще й із бойовими слонами…

Що і від кого відомо нам про цього, як пишуть, "лютого ворога римлян"? Знайти в історичних джерелах його часу, коли і де здійснював свої видатні походи Ганнібал, неможливо. Писали про нього лише ті, хто жив на два століття пізніше (народився Ганнібал 247 р. дон.е.). Проте не виключено, що й це були новіші вставки до чужих праць.

Як стверджують найбільш доступні і популярні сучасні джерела, зокрема Вікіпедія, ім'я полководця було виявлено у фінікійських написах, де воно нібито фінікійськими літерами записано без голосних, хоча передають їх латиною: НNBʻL.

Зауважимо, що фінікійська абетка була поширена на півдні Передньої Азії, на Близькому Сході і в Північній Африці, але до сьогодні вчені розходяться в думці, що собою являла фінікійська мова. Під її абетку намагалися підлаштувати грецьку, німецьку, єврейську, латинську, арабську і навіть значно новіші, як, наприклад, французьку мови, але прочитання ними фінікійських написів то лише доволі непереконливі версії. Американцю І. Стойку і, гадаю, мені під час дослідження Каратепських написів вдалося довести, що насправді цією абеткою записувалися давньоукраїнські тексти. Наскільки це правдиво, читач має змогу переконатися сам, прочитавши мою книгу «Священні тексти України-Русі. Золоті руни».

Що тут не так, можливо, підкаже й історія про Ганнібала.

Та спочатку про його похід з Іспанії до Риму через Альпи на слонах. Неймовірна історія, адже відомо, що в Іспанії слони не водилися. Не водилися вони і в Картагені (північ Африки, сучасний Туніс), але водилися в Центральній Африці – за кілька тисяч кілометрів. Щоб використати їх у війні, слонів необхідно було перегнати через величезні пустелі. Та постає запитання, а чим їх годувати в пустелі, чим напувати? Потім, як їх переправити до Іспанії через море чи протоку? Чим годувати в поході від Іспанії до Риму? Але головне: африканські слони не піддаються дресируванню і використанню у війнах…

Може Ганнібал привів до Іспанії більш “цивілізованих” слонів з Індії і залучив їх до бойових дій? Але знову ж таки: скільки треба було мати свіжих кормів, щоб ці слони не виздихали в переході, що сягає цілого десятка тисяч кілометрів?

Отже, ця історія зі слонами схожа більше на казку. Цікаво, що як такого, очевидно, й Картагену не було, бо греки чомусь називали його Кархедоном. У примітках до книги відомого французького археолога і письменника Фердинана Лаллемана “Піфей” знаходимо те ж саме – Кархедон. А Кархедон це, найвірогідніше, Калхедон, який знаходився на Таманському півострові, де мешкали колхи.

Чи припустиме таке переміщення нами Карфагену з Північної Африки аж до Чорного та Азовського морів? Цілком. Хоча б тому, що сюди від країни бойових слонів майже утричі ближче, ніж до Іспанії, а отже існує більша вірогідність доставити їх живими та здоровими. А також набагато легше організувати постачання кормів для них…

Проте не тільки можливість використання слонів у причорноморському регіоні дає підстави для тверджень, що Ганнібалові воєнні кампанії відбувалися саме на Кавказі, Малій Азії та в Криму.

Зокрема, повідомляється, що грецької мови Ганнібала навчав спартанець Сосил. А ми довели, що спартанці – це одне з кримських племен і що ніякої грецької мови не було до нашої ери, за неї видавали або голунську, або іонійську мови, які були поширеними на українській землі ( див. «Код України-Русі»). Припускається також, що Ганнібал говорив на деяких діалектах іберійських племен. Іберія й по сьогодні відома як одна з частин Грузії, натомість Іберія іспанська значно пізніше утворення. Маємо також інформацію, що батько Ганнібала Гамількар заснував нове місто Акра Левка, а з праць Геродота нам відомий мис Левке Акте у Фракії. Фракія ж це в давнину територія від Дону, Кубані, Тамані включно із Кримом. Неподалік Криму на острові Джарилгач і зараз є коса Левкіна, а раніше (до приходу сюди тюркомовних племен) весь цей острів називався іменем Левка. На картах Птоломея бачимо аж два міста Акра – на території сучасної Херсонської області, і в Криму – Портакра.

А ось читаємо, що в одному з походів на Ганнібала напали карпетани, і як тут не зауважиш, що згаданий вище географ К. Птоломей на своїй карті карпенів показав саме на нашій землі. Про карпенів, як давньоруське плем’я, також пише Велесова Книга. Звідси цілком логічною виявляється і дипломатична місія Ганнібалових послів до галів (галичан), багато з яких, нібито, висловили йому свою підтримку. В іншому місці знаходимо, що на перешкоді Ганнібалові стало плем’я вольків (вони ж, ймовірно, волиняни).

І вже очевидний факт, як римляни ліпили свою історію притягуючи до неї чужу: “Після спуску з Альп карфегеняни захопили столицю племені тавринів (майбутній Турин)”. Що не зробиш заради звеличення римської імперії – не тільки слонів поведеш Альпами, а й прикарпатських карпенів та причорноморських таврів перенесеш на північ Італії.

Натомість навіть Плутарх зазначав, у яких географічних координатах необхідно шукати батьківщину Ганнібала: “Розповідають, що карфагенянин Ганнібал, після того як Антиох остаточно програв війну з римлянами, перейшов до Артакса Вірменського і дав йому дуже багато корисних порад та настанов”, а також збудував нову столицю Вірменії [113, т.2, с. 144]. Як не крути, а все сходиться до того, що римська історія про Ганнібала шита білими нитками.

Щоб дослідити, як насправді все було, спочатку розглянемо карту, запозичену нами з іноземних джерел. Бачимо, що імперія династії Селевкідів (Seleucid Empire), до якої відносився і Антиох ІІІ, знаходиться на доволі великій відстані від Римської республіки (Roman Republic), а отже навряд, що Селевки могли мати якийсь інтерес до Римських земель, тим паче аж до її Іспанських колоній. Окрім того, як взагалі могли битися селевкіди й Антиох із римлянами аж на Апеннінах, чи навіть у північній Африці, якщо у них на шляху до Туніського Карфагену була ще Імперія Птолемея (Ptolemic Empire)? Хто дозволив би перевести через неї численні війська та ще й з бойовими слонами?

Натомість історія про Ганнібала виглядає правдоподібнішою ось в такій площині. Ганнібал був підданим царя Антиоха ІІІ, правнука одного з полководців Олександра Великого, засновника Сирійського царства Левка (Селевки правильно читати слід: “це Левки”). Антиох ІІІ, пам’ятаючи своє праукраїнське коріння (ант), не проти був зажити слави Олександра Македонського шляхом відновлення імперії, якою володів його великий співвітчизник. Він залучив до походу індусів із навченими до війни слонами. Сягнувши південних кордонів колишньої імперії Македонського, Антиох мріяв приєднати до своєї й північну частину колишньої імперії, якою (і про це ви ніде не прочитаєте) на той час володіли Антигоніди (на карті це Сарматська земля).

За допомогою Гамількара і його сина Ганнібала Антиох спробував спочатку відірвати собі найлакоміший на той час шматок – Крим. Гамількару легко вдалося пройти Вірменське царство. Вступивши до Іберії, він штурмував Кавказькі, а не Альпійські гори. Побудувавши тут місто, Гамількар назвав його на честь свого царя Окра Левка (Левка укра) і почав готуватися до подальших походів, де він зустрінеться із військами вольків (волинян) та карпенів, що входили до складу армії Антигонідів, і захопить столицю таврів, назва якої не називається.

Звісно, коли ні Гамількарові, ні його синові Ганнібалові не вдалося виконати місію по завоюванню переднього рубежу Скитії, а саме Малої Азії (а це насправді Тамань) та Криму, Антиох відмовився мати з ними справу. Не виключено, щоб не видатися в очах своїх правітчизників загарбником, він взагалі після поразки вмив руки, списавши розв’язану війну на “авантюриста” Ганнібала. Отож у стані Антиоха на Ганнібала чекала ганьба, якщо не більше. Тому Ганнібалові був закритий шлях для повернення до Сирії і він пішов на службу до вірменського царя, пригодившись йому в побудові нової столиці.

Однак і ця версія Ганнібалової історії не бездоганна. Не можна не привернути увагу до ще деяких деталей. Як свідчать джерела, ім’я полководця було зафіксовано в давніх табличках лише приголосними літерами: НNBL. Виникає запитання: чи ті голосні вставлено, і чому пишуть в імені Ганнібала два Н, коли в оригіналі бачимо одне? Тобто, цілком вірогідно, що це ім’я могло мати дещо інший вигляд. Також дуже цікаво, чому війни пов’язані з іменем Ганнібала називаються Пунічними, а не від імені Ганнібала, Картагену чи навіть римськими? Відомо, що слово “пуни” – означає “месники”, а месники це ті, хто мстить за приниження, несправедливість, злидні і змагається за звільнення від експлуататорів, а не прагне загарбати чужі володіння. Як тут тепер не згадати слово, що має ту саму основу – гуни та ім’я Гуна Бал (те саме НNBL), за Йорданом, “король гунів Баламбер” (БЛ)?

Гуна Аттила, між іншим, теж був вихідцем якщо не з Калхедону то з ближніх до нього місць – за Пріском, із племені, що мешкало “серед боліт” “на далекому березі Меотійського озера”. Як і Ганнібал, Аттила теж був лютим ворогом римлян. І саме Аттила об’єднав давньоукраїнські роди, в т. ч. галів, карпенів, вольків (волинян) і не тільки розсіяв по Європі готів, а й поставив на коліна Рим. Саме він, а не Ганнібал, при наближенні до кордонів Італії спровокував у Цізальпінській (Це Заальпійській) Галії повстання боїв…

Але і на цьому не завершуються наші викриття. На поверхню випливає ще один Гамількар, син Ганона, – воєначальник Ксеркса, який брав участь у поході на Скитію. Про нього згадує Геродот у 7 кн. Знаючи нахабність фальсифікаторів, можна не сумніватися, що саме цю людину вони могли залучити до своїх фантазій про створення образу “лютого ворога римлян”. Щоправда, трішки схитрували – у них, навпаки, Гамількар батько Ганона (Ганнібала)… На нього помилково звернув увагу і Олександр Олійник.

Все описане тут, дає серйозні підстави зробити ось такі висновки. Якщо римляни до своїх заслуг ставлять на перше місце перемогу над кримчанами Митридатом VІ, Спартаком і Митридатовим сином Фарнаком, найвірогідніше, саме на руїнах Босфорського царства й будувався перший Рим. До нього й прифантазовували раніші чи пізніші історичні події, що відбувалися в північному Причорномор’ї. Все збігається і за роками. Фарнак був убитий в 47 р., а вже в 27-му нібито з’явилася Римська імперія. Кримська держава ромеїв, що прибрала до рук численні багатства Митридата VІ, незабаром стала дуже серйозною силою в причорноморському регіоні. Вона мала за що наймати і утримувати могутнє військо, ходити походами на Кавказ, Передню Азію, Ближній Схід, Єгипет і навіть Скитію.

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...