Цифра зі стелі. Але записана в енциклопедії («Україна молода», 20 грудня 2007 р.)

16.06.2016 | 15:32   Сергій Піддубний
переглядів: 724

Та кілька років тому на мене вийшла одна одеська дослідниця єврейських жертв в Україні. Вона попросила прокоментувати архівний документ, копію якого незабаром я отримав. Це — довідка за підписами голови сільради Мацєєва і секретаря Непотенка від 5 січня 1946 року, направлена в Одеський обком (тоді район належав до Одеської області) про наслідки війни в селі Голованівськ. У перших же рядках ішлося про людські жертви: «За период оккупации извергами расстреляно 869 человек евреев». І все. Більше нібито тут ніхто, крім євреїв, і не мешкав.

Менше від усього я хочу, щоб за цей лист мене звинуватили в антисемітизмі або намаганні заперечити Голокост. Маю на меті лише пролити світло на одну сторінку з історії селища, в якому мешкаю.

В якійсь єврейській енциклопедії згадується райцентрГолованівськ Кіровоградської області і, зокрема, те, що в період війни тут закатовано 869 євреїв. Для мене, як дослідника історії рідного краю, це було щось нове.

Вивчаючи історію району і селища, я зустрічався з різними цифрами. В «Історії міст і сіл PCP» (1972 р.), зокрема, написано: «...лише протягом шес­ти місяців 1941 р. німці зака­тували 908 місцевих жителів» Голованівська.

Це був явний перегин, або про­пагандистський хід тогочасної радянської ідеології, яка дуже любила жонглювати цифра­ми. «Книга пам’яті України» (1994 р.) уточнила кількість жертв моїх земляків — їх за списками виявилося 452. Євреїв серед них налічувалося 30, реш­та майже всі українці. «Книга скорботи України», яка вийш­ла 2003 року, додала до списку жертв єврейського населення ще 144.

Звідки могло взятися збіль­шення у шість разів? — думав я. Навіть якщо додати сюди тих (називають від 30 до 90 осіб), кого в 1943 році окупанти зібра­ли по навколишніх селах, при­везли в урочище Воловик, роз­стріляли біля «столітнього» дуба, а трупи повкидали в колодязь, все одно не виходить цифра з ен­циклопедії. І навіть якщо зібра­ти по всьому району кількість жертв євреїв, цифра дуже дале­ка від 869...

Та кілька років тому на мене вийшла одна одеська до­слідниця єврейських жертв в Україні. Вона попросила про­коментувати архівний доку­мент, копію якого незабаром я отримав.

Це — довідка за підписа­ми голови сільради Мацєєва і секретаря Непотенка від 5 січня 1946 року, направлена в Одеський обком (тоді район належав до Одеської облас­ті) про наслідки війни в селі Голованівськ.

У перших же рядках іш­лося про людські жертви: «За период оккупации изверга­ми расстреляно 869 человек евреев». І все. Більше ніби­то тут ніхто, крім євреїв, і не мешкав.

Ця цифра і почала гуляти по енциклопедіях. І не тіль­ки. Не так давно на місці кри­ниці, де було потоплено і за­кидано потім землею кілька десятків трупів, місцева вла­да встановила пам’ятний знак, на якому зазначено, що в криниці було загублено 900 євреїв.

Я запитав одного з ініціа­торів установлення того пам’ятника, як могло помісти­тися стільки трупів у невелику криницю і навіщо тиражувати цю брехню?

На що він відповів: «А ми думали, що хтось із багатих євреїв приїде на відкриття і на­дасть якусь фінансову допомо­гу Будинку культури чи дитя­чому садку».

Звісно, ніхто не приїхав...

А ми й далі виявляємо зне­вагу до власної історії і не знає­мо, як нам це «відгикнеться». Але можемо прогнозувати на прикладі хоча б наших причорноморських міст. У XV— XVI ст. саме потом і кров’ю «руських» (тобто українців) було побудовано фортеці на місці сучасної Одеси, Бужин (Миколаїв), Тягинь (Бендери) та інші (див. «Акты, относя­щиеся к истории Западной Росии», с. 4 і «Записки Имп. Одесского общества истории и древностей», т. II, Одесса, 1848, с. 439.). Але Тягинь уже давно не наше місто. Одесу на­зивають творінням російської цариці Катерини II, Миколаїв — царя Миколи і ніяк не по­лишають думки відірвати їх від нас — справжніх їхніх господарів.

І коли сьогодні Президент подає до Верховної Ради законопроект про кримінальну відповідальність тих, хто запере­чує Голодомор і Голокост, я не знаю, наскільки правомірно і справедливо це ставити в один ряд і в один законопроект. Але переконаний, що український народ точно від цього нічого не виграє. Як і моє селище після встановлення знаку в урочищі Воловик.

Сергій ПІДДУБНИЙ, смт Голованівськ Кіровоградська обл..

 

На знімку: Дуб, якому насправді понад 400 років. Біля нього під час війни була криниця, в яку фашисти вкинули кілька десятків убитих євреїв і загорнули її. Нині біля нього встановлено меморіал, на якому викарбовано імена 900 убитих євреїв.

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...