Дажбога у псальмі підмінено на царя, а Перуна – на царевого сина

11.05.2016 | 20:44   Сергій Піддубний
переглядів: 1096

Розумію – важко повірити твердженням, що Біблія скомпільована зі скитських (давньоукраїнських) книг, що ніякого царя Соломона не було, а був скитський поет Солон, з якого вигадали мудрого царя Ізраїлю, що Христос насправді був язичником і відстоював батьківську віру, а не створював нову, і т. п. Воно й не дивно – позбуватися стереотипів не проста річ. Сьогодні до своїх доводів, наведених у публікаціях “Хто був прототипом мудрого царя Соломона і таємниця кратера царя Аріанта” (http://www.yatran.com.ua/articles/532.html), “Христос – язичник” (http://www.yatran.com.ua/articles/742.html) тощо, хочу додати ще псалми.

Однак, перш ніж навести для розгляду один із них, зауважу, що слово “псалом” (хвалебна пісня) несправедливо називати грецьким чи єврейським. У давніх текстах воно писалося ПΣН (пісня) – греки прочитали його як “пеан”, а євреї – “псалом”. Тобто і тут бачимо українські основи.
Чимало їх і в змісті псалмів.
Візьмемо для прикладу псалом 71-й (у деяких виданнях Біблії – 72):
1. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,
2. хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!
3. Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.
4. Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!
5. Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!
6. Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!
7. Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,
8. і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!
9. Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати…
10. Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!
11. І впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,
12. бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!
13. Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,
14. від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!
15. І буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!
16. На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!
17. Хай ім’я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!
18. Благословен Господь Бог, Бог Ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,
19. і благословенне навіки Ім’я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!
20. Скінчились молитви Давида, сина Єссея.
Уважному читачеві не важко помітити, що псалом творився із малозрозумілої творцям мови. Наприклад, 1 і 2 вірш: “Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого, хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю”. Чому це раптом Бог має передавати своє право судити народи навіть не цареві, а царевому сину? Хто такий цей син, чим заслужив на таку честь?
Вірш 4. “Він (тобто син царевий. – С. П.) судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя” (рос. варіант: “да судит нищих народа, да спасет сынов убогого и смирит притеснителя”). Вбогий і бідний це одне й те саме, але чому в одному випадку його треба судити, а в іншому допомагати? Може “вбогий” тут у значенні “каліка” чи “божевільний”? Тоді за що його судити, коли він і так долею обділений?
Вірш 6. “Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю”. Хіба царевий син може зійти дощем на покіс? Дивно.
Або 16 вірш: “На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі”. Що саме на верху зашумить, від чого буде збіжжя багато – від Ливану? Плід чого – Ливану чи царевого сина, від якого “народ зацвіте по містах, як трава на землі”?
Врешті, чому його (сина царевого. – С. П.) будуть хвалити аж усі народи, а не якийсь окремий народ (вірш 17)? Невже він царевич всього світу?
Спробуємо розібратися.
Уже вірш 3 дає першу підказку: “Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду”. Хто такі гори? Це не Карпатські, Кавказькі чи ще якісь вершини, які ніяк не можуть впливати на мир чи війну. Гори, як свідчить Велесова Книга [54, д. 23], – це ори (діти батька засновника давньоукраїнського роду Орія), тобто отці, царі, від яких і залежить мир на землі. “Пагірки”, що приносять правду, – це пагорби або, нібито грецьке, аріопаги (орієві пагорби), на яких зазвичай в давнину наші праотці проводили віче і ради, де й добивалися правди.
Тобто, вже з цього бачимо прямі аналогії із творами наших праотців.
Далі більше.
Вірш 6. “Він зійде дощем на покіс, краплями, що зрошують землю” Хто такий “Він”, що сходить дощем і краплями? Звісно, це Перун, син Дажбога, – за Велесовою Книгою, Бог боріння, громовержець і переможець засухи. Ілар Хоругин називає його провідником русів по Стезі Прави.
Це перед ним (вірш 9) “Мешканці пустинь (сіл і степів – життя в яких залежить від дощу, що дає врожай хліба і трав. – С. П.) на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати”. Це від нього (вірш 16) “На землі буде збіжжя багато”, а “на гірському верху зашумить” не “як Ливан, його плід”, а “зашумить зЛИВА плід Перуна”, від якої зацвітають міста і села й ростуть буйно трави.
“І буде Він жити, і дасть йому” не з золота Шеви (вірш 15), а “дасть йому золота Сва” – збіжжя (зерна), що і є золотом. Неспроста воно й називається “зБІЖжям”, бо це те, що дають Боги (Сва – небеса, за Велесовою Книгою).
Звідси стає очевидно, про кого насправді співали наші предки (вірш 1): Бог – це дідо Сварг, цар – його син Дажбог, син царевий – Перун.
Є ще одне цікаве ім’я, що також вказує, де слід шукати коріння цієї псалми.
Вірш 10: “Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!”. Таршиш (рос. Фарсіс), за Кн. Буття (гл. 10), – син Явана, внук Яфета і правнук Ноя. Але тут ми бачимо його в розумінні території. Пророк Ісая (23, 1) підказує де вона була: „Голосіть, кораблі Таршішу, бо Тир поруйнований: без домів і без входу з кіттейського краю”. А кіттейський край – це є насправді скитський край.
Правильно ж цей рядок слід читати так: “Царі Таршішу (Скитії) дадуть дари, принесені царями Сва (небесними)”. “Островів” підкинули сюди хитрі греки, які жили на островах Середземномор’я, і хотіли прив’язати себе до змісту пісні.
Тобто, як бачимо, все у псальмі 71 українське – і Боги, і отці, і географічні назви. Тому можемо сміливо зробити висновок: псалом цей є недолугою переробкою якоїсь древньої української духовної пісні на грецьку мову, з якої потім нам переклали її (також недолуго) на українську.
Ну а вірші 18-20 про Ізраїль і Давида, сподіваюся, читачі здогадалися – це пізніше вставка компіляторів Біблії і творців нової віри.

Книги Сергія Піддубного «Ілар Хоругин. Велесова Книга», «Українська цивілізація. Ведія», «Найдавніші пам’ятки України” можна замовити через адресу сайту «Ятрань»

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо об’єднатися навколо, ...

Бачення

  До цих електронних сторінок ми ...