УКРАЇНСЬКА МОВА – МОВА ВІЛЬНИХ ЛЮДЕЙ

01.01.2020 | 20:09   Валерій Куфльовський
переглядів: 154

Дослідник праукраїнської історії та мови, перекладач і коментатор Велесової Книги, автор книг «Великий код України-Русі», «Кому Боги відкрили свої таємниці», «Славетні предки українців», «Українська цивілізація. Ведія» Сергій Піддубний доводить своєю новою книгою, що в давнину наше письмо називалося «руським», а не «кирилицею». Наводить зразки української мови від ХVІ, VІІ і V ст. до н. е. Аргументовано відповідає на запитання, яка то була “одна мова та слова одні”, про що розповідає Біблія. Дуже корисною для читача може бути дослідження «Імена людей – імена богів», де дається українське тлумачення іменам, що ми носимо, та «Про що і про кого співали наші предки».

Головний посил цієї книжки: “Своєї мови рідної і свого рідного звичаю вірним серцем держітеся. Тоді з вас будуть люди як слід, тоді з вас громада буде шанована і вже на таку громаду ніхто своєї лапи не положить” (П. Куліш).

Багато нового й несподіваного знайде тут для себе читач про витоки мови, про древній спосіб наших пращурів передавати таємну інформацію на відстань, про філософію українського слова, про числа, літери, імена, молитву, пісню і навіть про те, куди предки автора культурно “відсилали” своїх недоброзичливців...

Дослідник праукраїнської історії та мови, перекладач і коментатор Велесової Книги, автор книг «Великий код України-Русі», «Кому Боги відкрили свої таємниці», «Славетні предки українців», «Українська цивілізація. Ведія» Сергій Піддубний доводить своєю новою книгою, що в давнину наше письмо називалося «руським», а не «кирилицею». Наводить зразки української мови від Х V І, V ІІ і V ст. до н. е. Аргументовано відповідає на запитання, яка то була “одна мова та слова одні”, про що розповідає Біблія. Дуже корисною для читача може бути дослідження «Імена людей – імена богів», де дається українське тлумачення іменам, що ми носимо, та «Про що і про кого співали наші предки».

Надзвичайно цікавою є глава «Українська мова – мова вільних людей, російська мова – мова упокорення» (порівняльне мовознавство, провокативні записки), в якій розглядається походження українських і російських слів. Ось один фрагменти звідси: «Українське слово “перемога” має зрозуміле походження: від зробити більше, ніж можеш (“мога”), або перевершити противника в могутності. Російське “побєда”, якщо судити з російськомовних основ походить, певно, від “по біді”, “по нещастю” і його слід розуміти як “пройтися по біді”, або прийти “після біди”, тобто поживитися на чужому горі. А звідси наше чітке і могутнє – “я переможу” та неоковирне російське – “я победю”, схоже до “я побегу” (втечу)… Але відкриємо секрет: і “побєда” насправді походить від українського. Зокрема від “поб’є” – той, хто побив ».

Не обходиться і без зауваг стосовно застосування певних слів в українській мові. Наприклад: « Інколи борці за чистоту української мови, щоб віддалитись від російської, перетворюють її на посміховище. Вирішили, що слово “бритися” російське і наполягають, щоб ми використовували лише “голитися” (від слова “голий”, хоча його значення – “роздягнутий”). Натомість “бритися” походить від українського “брати, прибирати”. Понад те, якщо відмовитися від “бритися”, як тоді називатимемо прилад для бриття? » справедливо запитує автор ..

Унікальність книги засвідчують навіть назви глав: « Числа як свідки стародавності мови», «Перші наші літери зафіксували мисливці на мамутів», «Підтвердження давності мови України-Русі на камені», «Де була написана перша поема», «Наші царі-поети»...

Валерій КУФЛЬОВСЬКИЙ, публіцист, краєзнавець, видавець

м. Хмельницький

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...