Продавати землю?.. Купить хто?

18.10.2019 | 18:44   Сергій Піддубний
переглядів: 239

У мене виникають суперечливі питання. З одного боку: а може й справді треба дозволити українцям продавати свою землю, бо чому б селянину не продати якусь частину виділеного йому законом паю (чи й увесь), щоб, наприклад, врятувати дружину від раптової важкої хвороби? З іншого боку: а хто її купить – місцевий фермер, який буде розвивати своє господарство, село, район, чи багатий дядько з-за бугра, який запропонує селянину більшу суму, але зароблені на цій землі кошти вкладатиме в Парижі чи деінде? Чи допомагатиме дядько з Парижа, Москви або Варшави районній лікарні та українській армії, як це роблять українські фермери?..

А як було колись? Звернемося до деяких фактів з нашої історії. В останньому десятиріччі 19 ст. в Балтському повіті Подільської губернії (нині частина Одеської та Кіровоградської областей) поміщики володіли 47400 десятинами землі, серед них не було жодного українця. 19500 десятинами володіли польські поміщики, 27900 десятинами – російські. Звісно, всі бариші цих землевласників осідали десь за кордоном. Натомість більшість українських селян ледь животіли на своїх клаптиках землі.

Є також приклади, як землячки можуть тягнути останні соки із своїх односельчан. У с. Вербове того ж Балтського повіту (нині Голованівського району Кіровоградської області) в першому десятиріччі 20 ст. землями володіла поміщиця Софія Львівна Пейкер. Очевидно, відчуваючи наближення світової політичної кризи, вона почала продавати землю. Спочатку оголосила про продаж 350 дес. Селяни, які потерпали від безземелля, а отже і без засобів на прожиття, зібрали необхідні гроші і навіть дали задаток, але знайшовся такий собі Григорій Чабанюк, який запропонував більшу суму і перекупив землю. Потім поміщиця вирішила продати й решту 943 дес. землі. І цього разу Г. Чабанюк обскакав селян, запропонувавши на 50 руб. більше, ніж могли заплатити бідні селяни. У 1911 р. селяни зверталися до голови Державної Думи самодержавної Росії із скаргою, що: «Чабанюк, перебивши нам покупку такою величезною надбавкою, довів нас до остаточної загибелі і неминучого розорення. Ваша величність, згляньтесь над бідними селянами, які по причині такого малоземелля терплять нестерпну нужду і змушені гірко працювати на того ж Чабанюка за 20 коп. в день, виконуючи непосильні чорні роботи, а такий же самий селянин, розбагатівши, прагне ще більше придбати для себе одного, а нас, більше 3000 душ, залишити без всяких засобів до подальшого існування».

…І приходиш до висновку: земля, як надбання українського народу, не повинна продаватися, вона закріплена за громадами (місцевою владою) і саме вони мають допомагати своєму члену знайти такого орендаря, щоб той оплатив лікування дружини селянина, про яку ми говорили вище, в рахунок майбутніх розрахунків за користування паєм і щоб потім цей селянин не залишився ні з чим.

Держава існує для людей, і вона повинна турбуватися в першу чергу про них, а не про разові вирішення економічних проблем. Дійсно, на продажі землі можна заробити багато, але чи надовго вистачить тих грошей?..

banner2.gif

Минувшина

Вітаємо! ...

Місія

  Ми пропонуємо ...

Бачення

  До цих ...